хочу сюда!
 

Serozelenka

41 год, рак, познакомится с парнем в возрасте 38-50 лет

Заметки с меткой «війна»

На Майдані попрощалися з 7 бійцями, які загинули під Авдіївкою..



http://twitter.com/PolianskaRS/status/826719252942028800/photo/1?ref_src=twsrc%5Etfw

29 і 30 січня внаслідок ескалації конфлікту на Донбасі загинули восьмеро українських військових. З них семеро - в боях біля Авдіївки. Ще 26 отримали поранення.

30 січня бойовики перебили останню лінію постачання, яка живила енергією Авдіївський коксохімічний завод. Завдяки підприємству місто отримувало тепло, воду і електрику. У місті було оголошено надзвичайний стан. ДСНС терміново перекинула до Авдіївки додаткові технічні засоби: потужні генератори, теплові гармати, великі намети, буржуйки, кухні, воду, продукти харчування.

На Донеччині розгортають місця прийому тисяч жителів Авдіївки. Роботу 14 дошкільних та загальноосвітніх закладів було тимчасово призупинено.



Слава нашим Героям!!!

Semen Kabakaev

Мы заняли новые позиции на Авдеевском направлении. Когда происходят такие атаки, противник думает о последствия, но всегда в положительном ключе о себе, а получается всегда в негативном. Продвигаясь шаг за шагом в перед, мы забираем свои по праву территории. 
Потерпевши поражение, противник получил огромные потери, наши источники сообщают, что на протяжении дня в больницы и морги Донецка поступает огромное количество 200х и 300х, цифры уже в десятках.

Фото з акції "Stop Putin's War in Ukraine"

Сьогодні трішки погарцювали на майдані Незалежності в Києві. Були представники політичних партій, громадських організацій, воїни АТО та волонтери. В цілому, весело, але холодно. unsmile  

Поробив трішки фоток на мобільник. Можете глянути, кому цікаво.


Сьогодні буде акція

Запрошую всіх долучитися до акції "Stop Putin's War in Ukraine", яка відбудеться сьогодні о 15:00 по всіх містах України та за кордоном. У випадку Києва це буде Майдан (під монументом незалежності).

Не знаю, хто з політичних партій уже "примазався" до ініціативи, але особисто мені, приміром, байдуже. Вийду, побуду, послухаю і, може, ляпну кілька слів у мікрофон. Хто хоче попити зі мною кави у центрі - долучайтеся!

Плануємо поїздочку до хлопців у шпитальку

Минулої суботи каталися у військовий шпиталь в Ірпені під Києвом. Привезли пацанам, які там лікуються, деякі речі, а також низку дитячих малюнків.



Найближчим часом поїдемо ще. Хто що має передати - будь ласка, зв'яжіться зі мною й ми обов'язково це доставимо за призначенням! ;-)

Сьогодні активно допомагають! ДЯКУЮ вам, люди!

Іще не перевелися на світі чудові люди, здатні до благочинності. Сьогоднішній ранок - яскраве тому підтвердження.

Буквально впродовж менше ніж півгодини на карту "впало" 400 гривень загалом:



По переказу об 11:55 хочу подякувати панові deepstar75! Щодо того поповрнення, яке відбулося об 11:27, не знаю, хто це, але судячи з географії цілком можу припустити, що пані TatianaR.

Спрямував кошти на допомогу Стасові. Власне, додав іще трішки своїх особистих і от звіт:







Дякую друзям! Ви - чудові люди.

Розмова у машині (привід замислитися)

Я додав трішки художності у те, що написано нижче, але смію запевнити, що така розмова мала місце в реальному житті. Хоч, звісно, й не дослівно.

---

Малопотужні придорожні ліхтарі, що рвучко змінювали один одного, монотонне гудіння дизельного двигуна та приємне тепло салону новенького мікроавтобуса заколисували Воїна. Дуже хотілося заснути глибоко, без пам'яті, проте він чудово усвідомлював, що нічого з цього не вийде: триклятуща свідомість укотре малюватиме ті самі криваві картини війни. Розриви снарядів, свист куль, скошені осколками друзі - нічого іншого Воїнові просто не снилося останні два роки. "Іще надивлюся на це лайно", - врешті подумав він і взявся боротися з дрімотою. Дуже до речі інші пасажири машини, знайденої Воїном завдяки популярному ресурсу "Blablacar", саме роззнайомилися й почали розмову.

- А я вот в Польшу хачу уєхать, - тихим, але впевненим і навіть трішки зверхнім голосом розповідав юнак років вісімнадцяти на вигляд. - Вот, празнікі прайдут і паєду даґаварівацца про візу. У мєня дядька в пасольствє работаєт, так што, щітайтє, я уже в Варшавє.
- Да ну ту Польшу! - відповіла йому сусідка по сидінню з когорти "жінок за". - У мєня вот син (тваіво возраста, кстаті) щас унівєрсітєт заканчіваєт і думаєт пра Амєріку. Сам панімаєш, што дєньґі дєлаюцца только там, за акіаном.
- Нісавсєм, - долучився до обговорення ще один чоловік, - патамушта ніабізатєльна лєтєть чьорті-куда, штоби нармальна палучать. У мєня, напрімєр, брат радной в Ґірманіі занімаєцца нєдвіжимастью. Думаєтє, плоха живьот? Как би ні так!
- Ну, он маладой, у ніво жизнь впєрєді. Он сам рішит, навєрно, куда єхать, - підсумувала пані й звернулася до юнака: - Ґлавнає, синок, єзжай хоть в тваю ету Польшу, хоть в Амєріку, хоть куда, патамушта тут ти в любом случає нікаґда нісможеш сєбя ріалізавать...

Воїн замислився. Служив у них у батальйоні молодий доброволець - напевно, віком як цей майбутній "поляк" чи навіть молодший. Так, можливо, ще "зелений", недостатньо обстріляний, зате ж який пробивний був! "Світочем" називався. Хто і з якої причини приліпив йому цей позивний вже не дізнатися ніколи, проте він однозначно пасував: його сповнені трішки наївного молодечого максималізму й непідробної хоробрості очі своїм вогнем немов здатні були пробити темряву найглупішої ночі.

- Йой, друже, а чого це наші сплять? - раз запитав Воїна "Світоч", завітавши, як він часто робив, у гості на сусідній пост.
- Потомилися після нічного балагану, то й сплять.
- Батальйон на боковій, а не на передовій! - знітився юнак. - А зараз круто було б по сєпарах вгатити або навіть вилазку якусь організувати. Але ніхто не хоче. Орки ж так само не залізні, теж за ніч по нас гатити запарилися. Певно, дрихнуть усі так само.
- Ти на рожен не лізь, молодий іще, - відрізав тоді Воїн у відповідь.
- А що, так і стовбичити тут весь час і чекати, доки "прилетить" прямо по голові?! Особисто я б уже давно послав на хер неспроможне віддати нормальний наказ командування й усипав би тим колорадам по самі яйця!..

Такий от гоноровий був він, цей "Світоч". А за кілька днів опісля тієї розмови справдилося його сумне припущення: "стодвадцятка" впала просто на позицію. Він загинув разом із двома своїми побратимами, також до непристойності молодими...

- ...Карта паляка дайот мноґа пріймущєств! - вів далі попутник у машині. - Так мнє дядька рассказивал, каторий в пасольствє. Можна дішевлє снімать жиліщє, можна льґотамі пользовацца, можна...
- А можна патріотом України бути? - нарешті втрутився у розмову Воїн.

Запала мовчанка. Три пари очей здивовано втупилися у нового співрозмовника. У тих поглядах, окрім нерозуміння, читався ще й осуд. Але Воїну було по цимбалах:

- Ви тут розповідаєте, як же класно за кордоном, як усім молодим треба туди валити і влаштовувати власне життя. А за кого ж хлопці на передовій стоять? Молоді хлопці, до речі! Твого, - Воїн тикнув пальцем у "поляка", - віку! Помирають вони, розносить їх снарядами на шмаття, а вони вперто стоять, тягнуть свій хрест, щоби іншим бачити тільки мирне небо над головою і будувати нову Україну!
- Дядя, ти, навєрна, сліпой, - вийшов зі ступору "поляк", - єслі нє відіш, што тут вапщє нікакіх пєрспєктів нєт. Што для нас страна сдєлала, штоби ми маґлі тут работать і зарабативать?
- А ти що для країни зробив? Та як же ти, дурню, затямити не можеш, що для вас і ні для кого іншого пацани зараз стараються! Ані для президента, ані для депутатів. Будуйте цю державу такою, як ви її хочете будувати.
- Да ім же ні дадут! - відповіла за "поляка" жінка.
- А нехай вони спробують. Спробувати - це мало чи багато? Чи дарма гинуть найкращі сотнями, тисячами?
- Дядь, ти ні знаєш, што там праісходіт. Ти ж нє ваюєш там, - усміхнувся "поляк".

Гудів двигун. Рахували кілометри колеса. Воїн спрямував погляд за вікно. Завтра йому належало змінити драні джинси, стоптані мешти та стареньку шкірянку на мультикам, до якого давно звик. Він обов'язково продовжить війну. І битиметься він до останнього віддиху - і за матір із батьком, і за свого ще не народженого сина, і за "Світоча", і навіть за того "поляка", який неодмінно отримає омріяну посаду не в Україні...

---

Присвячується моєму другові Антону Чорному (10.05.1987 - 09.09.2011).
Земля пір'ям.


Диванні експерти в дії

Я тут другу намагаюся допомогти, а мені замість слів підтримки, які я неодмінно б переказав йому або нормальних порад, пишуть усіляку нісенітницю. 

На скріншотах я заштрихував нік користувача, щоби не виставляти його в нехорошому світлі.





Усе дуже просто: раз гепатит С, значить наркоман (від творців "Якщо рак печінки, то алкаш", "Якщо запалення легенів, то курив по двадцять вісім пачок на день" та культового "Моя хата скраю").

А для тих, хто серйозно цікавиться історією мого друга, я знайшов додатковий матеріал на ресурсі ТСН. Почитайте, будь ласка, ще це (дуже добре написано, щиро кажучи).

Ніштячок на передок

Дякую Дарницькому волонтерському легіону Києва за такі чудові подаруночки.

На фото - лиш один мішечок, а таких загалом... хах, не один. uhmylka