Січень 2014 року був дійсно складним для України — система Януковича ще була міцною, і навіть більше — вона намітила повне придушення протестів.
Саме для цього в середині січня було «прийнято» так звані «Диктаторські закони» («Копитні закони», бо голосування за них відбувалось руками). Зокрема, згідно з «законами», заборонялись неузгоджений з владою рух автоколон, який перевищує 5 автомобілів, діяльність інформаційних агентств без державної реєстрації, фактично заборонялись мітинги, збори та тому подібне.
Обмеження стосувались навіть носіння під час мітингів масок чи шоломів!
Це абсурдне рішення породило серед мітингувальників флешмоб — люди почали масово виходити на акції в масках, серед яких були і звичайні медичні пов’язки, так і чудернацькі вироби в стилі Бароко, взяті з реквізиторської якогось театру.
Автори «Копитних законів» мали намір залякати майданний рух, діючи згідно з вказівками кремлівських кураторів і за російською моделлю, адже рф протестний рух, безумовно, муляв більше ніж режиму Януковича.
Російський слід було видно неюридичним оком — «закони» оперували знайомими суто російськими поняттями, як от «екстремістська діяльність» та «іноземний агент».
Та «закони», прийняті ручним голосуванням, не залякали громадян, а навпаки — дали зворотний ефект. Обурені люди почали акцію на вулиці Грушевського, протести відбулись і за межами столиці, зокрема в західних регіонах України. Зрештою воля і героїзм протестувальників привели Майдан до перемоги, і кучмівське «Україна — не росія» нарешті набуло зримих форм.
Україна дійсно не росія, і ніколи нею не була і не буде, бо українці готові боротись за свою свободу.
Цікаво, чи Леонід Данилович, пишучи свою книгу, насправді вірив у те, що його слова колись справдяться?

Підписуйтесь на ресурс "Миттєвості ua" https://www.facebook.com/myttievostiua Тут більше української історії!