часто по світу мені мандрувалось...виявилось що тупцюю на місці.нині ж часу вже ніц не зосталось -мізер лише для журливої пісні.слухаю спів пташиний на ранні.п'ю собі каву посеред саду.день тепер кожен як наче останній...і цьому нема ні поради, ні ради.каву свою допиваю неспішно.занурюю думи у чари та трелі... -слухаю голос гармонії тишіта відриваюсь...і світу не треба.