Arthur Rimbaud «Ma Boheme» (переклад)

Я мандрував. В кишенях оселився вітер,

Моє манаття було пугалу взірець;

Я йшов до тебе, Музо, найдорожча в світі,

І мріяв про кохання молодих сердець.

Мої штани  світилися дірками.

Сповитий римами щоночі, мов  малюк

Вдивлявся  в  небо я, осяяне зірками -

Те сяйво перлами торкнулось  моїх рук.

На небі Шлях Чумацький майорів,

Багрянцем вересень та зорями горів.

Той зорепад - наче вино – п'янив щоночі;

Безодня Всесвіту відкрила мені очі -

Химерні постаті я мав за товариство,

І замість струн бринчав шнурками урочисто.

ID:  910175