У жовтні якось промозглослякотно 

Дощ, неначе в тучі  куча дір.

Знаю – самогон звичайно  бяка, 

Та для  зугріва вип'ю, через бррр!

Комусь в цей час в душі скребутьця кішки...

Лише мені зазвичайно - хоч би хни..!

Я спокійний... як мішок картоплі

Що на зиму у погребі лежить..

І хай  та осінь тихо плаче без усмішки, 

Та  пхикає дощем, від холоду тремтить. 

Та листя ластяться до ніг, як кішка, 

І бідолаха дуб від вогкості скрипить. 

Бо у каміні жевріють поліна. 

Та скоро прийде надзвичайний гість

Зігрію я їй змерзлі   щоки і коліна

Настане наша бескінечна щастя мить