Я зумисне не поспішав зі своїм коментарем із приводу голландського провалу України в європейській інтеграції, аби почути спершу те, що скажуть люди, котрі за обов’язком служби повинні відповідати за цю роботу. Адже  курс на Європу, це свята, непорочна справа для України. За неї насамперед полягла Небесна сотня і точиться вже понад два роки війна від Криму до східного Донбасу. За це загалом уже поклали життя понад десять тисяч осіб і кожної доби тривають запеклі бойові дії. Відмова від путінського шляху в їхню тундру нам аж надто дорого обходиться.

         З огляду на це, ми, напевне ж, повинні вельми дорожити нашою європейською дорожньою картою. Нашим євро курсом.

         І що ж ми почули в поясненнях до нідерландського ганебного провалу, де люди на референдумі відверто сказали: пішла геть з Європи ця задрипана Вкраїна? Мовляв, не в Європу, до свинарника її належить направлятися.

         Головний керманич, мільярдер і фахівець з офшорів пан Порошенко сказав з цього приводу, мовбито, нічого страшного не сталося, позаяк 6 квітня ц.р. в країні троянд проводився буцімто лише консультативний референдум. Тобто, виходить, що нам ще не до кінця скрутили фігу. Її ще не піднесли до самого носа. А глава уряду А. Яценюк, здається, й взагалі промовчав з цього приводу. Зробив вигляд начебто його подібне не стосується. І ця мовчазність блищить, немовби дорогоцінний камінь…

         Насправді все далеко не так просто, як декому хотілося б те подати. Якщо по великому рахунку, то найбільше в квітневому «голландському» фіаско України на європейській арені винен саме… глава Кабінету Міністрів України. За два з лишком роки на посту глави уряду цей дивак, як громадянин України, я не можу інакше назвати цього бездарного посадовця, окрім того, що він насправді сповна заслужив, так і не спромігшись запропонувати на пост віце-прем’єр-міністра з питань євроінтеграції фахівця, знавця проблем зі зближення нашої держави з західним світом. Ви гадаєте немає в державі такої мудрої, обдарованої людини? Повна дурниця. Справа в тому, що всі два роки А. Яценюк тримав цю вакансію, як стверджують поінформовані люди, особисто для себе самого. На той невтішний для нього випадок, якщо народ відважиться і викине його поганою мітлою з крісла прем’єр-міністра. Крім того, він добре розумів, що людина на цьому посту стане ближчою, зрозумілішою всім євро начальникам, а ніж навіть очільник уряду. Бо всі потоки вирішення інтеграційних справ буде переключено якраз на віце-прем'р-міністра. Тому для заздрісного Арсенія це було явно не до шмиги. Отож, уже третій рік поспіль, він величається, як свиня в берлозі, фактично займаючи одразу два пости в уряді. Блокуючи тим самим вакансію ключового фахівця в складі Кабінету міністрів. 

Відсутність віце-прем’єр-міністра з проблем євроінтеграції це не просто брак одного чиновника, чи навіть однієї конячки на вершині влади. Це провал у роботі провідного, якщо не найголовнішого підрозділу уряду. Бо нова влада тому-то й опинилася на командному містку, що привела її на гребінь Печерських пагорбів якраз європейська інтеграційна хвиля. Не забуваймо ж найважливішого: Янукович поплатився за відмову від євроінтеграції поста глави держави, втратою улюбленого Межигір’я і ще тисячі й тисячі дорогих, золотих благ, став ізгоєм для рідного краю саме через зневагу до омріяних українським народом принад західного світу. А головне завдання Майдану для хитро витесаних яценюків-порошенків, котрі, після втечі донецьких опинилися біля стерна держави і бюджетного корита якраз і полягало в тому, щоб компас руху України чітко поставити на Європу. Щоб тут же призначити в уряді головною вперед спостережною якраз людину, з головою повернутою на Брюссель і Страсбург. А вийшло, що урядовий недоумок А. Яценюк цю вакансію взагалі скасував, приховав, приспав у власному ліжку. І служба євроінтеграційного віце-прем’єр-міністра в усіх міністерствах начебто й розгорнулася, позаяк всюди введені ще з 2014 року посади заступників міністрів з питань євроінтеграції, але вони ось уже два роки не працюють. Сказати б по простонародному, б’ють байдики на верхніх поверхах влади. Бо немає координатора процесу на горі – віце-прем’єр-міністра. Цебто, підкреслити маю, чортма в служби голови якраз на урядовому рівні. Яценюк заблокував, не пропонує кандидатури на вакантну посаду. Тому ці заступники міністрів зі своїми службами в структурах відомств просто таки вештаються, не знають чим би зайнятись. Приміром, А. Аваков тут же на цю посаду через "конкурс"  призначив єдиновірця - вірменина. Щоб портфель за ним носив… Чи гнилий рюкзак, з числа тих, які його рідня втридорога продала Міністерству оборони, озолотивши, мабуть, власні гаманці.

         А це насамперед саме ці люди з служби євроінтеграції мали б у поті чола і мізків трудитися на минулий голландський референдум. Віце-прем’єр-міністр з питань єврокоординації мав би очолити всю роботу з протидії російської пропаганди на нідерландському напрямку і на іших, зрозуміло, також. Якби на цьому відповідальному спрямуванні трудилася ділова, відповідальна, вимоглива людина, вона могла б нарешті змусити запрацювати в необхідному напрямку і  на потрібних регістрах Міністерство інформаційної пропаганди, яке очолює великий ледар і бездар – кум П. Порошенка Ю. Стець. Там уже півтора року і кінь не валявся. Красуються хлопці й дівчата на високих міністерських посадах, і не роблять нічого...

         Ось чому жахливий репутаційний провал України в Голландії 6 квітня ц.р., це насамперед  страхітлива прірва в яку всіх нас завів убогий Арсеній Яценюк. Він, своєю катастрофічною жадібністю, скупістю, не бажанням поділитися посадовими повноваженнями з людиною, яка б узяла на себе права вести роботу в напрямку євроінтеграції в українському уряді, а точніше б сказати банальним жлобством, вирив грандіозну яму, котру тепер не можуть в один стрибок подолати ні керівництво Нідерландів, ні Євросоюзу, ні тим паче Україна в напрямку Європи. 

     У його вчинку з приховуванням посади, що називається, собі про запас, як у краплині води віддзеркалилась примітивність мислення, нікчемне хуторянство душі, розбещеність і свавілля чиновника на державному посту, за що потрібно нещадно карати таких «геніїв» на посту прем’єра. Ви ж, сподіваюся, ще не забули, як кілька місяців тому про геніальність економіста Яценюка кричав з трибуни Верховної Ради нардеп від «Народного фронту» з Калуша, випускник ПТУ, яке готує продавців-консультантів Юрій Тимошенко. Я вам про це просто нагадаю. А історія з порожнім кабінетом віце-прем'єр-міністра з проблем євроінтеграції в державі, яка обрала ключовим у своєму розвитку курс на Захід, зайвий раз демонструє всій Україні та й світові ступінь цієї "геніальності".

  Ось за це ганебного «кролика» треба судити. Нехай у публічному юридичному процесі доводить, що його діяння не є зумисною, злочинною бездіяльністю, не вчинялися на зло Україні і українському народові. Якщо хтось із моїх читачів відважиться на позов проти цього ворога української євроінтеграції, я допоможу віднайти юриста, який оформить справу. Пишіть мені у Фейсбук.  

Але давайте бути справедливими: не сам Яценюк, веселий, як цуцик на прив’язі, справляє керівництво державою. Його діяльність, як глави уряду, відповідно до Конституції контролюється парламентом. Невже у Верховній Раді, серед майже 4,5 сотні нардепів не знайшлося за півтора роки каденції нинішнього парламенту жодного, хто б поцікавився, а чому в державі, люди якої тисячами вмирають за євроінтеграційні процеси (минулого березня за це на фронтах Донбасу життя поклали на умовах «перемир’я» від П. Порошенка 19 військових), так і не з’явився віце-прем’єр-міністр з проблем Єврокурсу України? Як бачимо, всім це, м’яко кажучи, до лампочки. От про свою зарплату чи не кожен із нардепів висловився і не один раз.

Більше того, у Верховній Раді є навіть парламентський Комітет з євроінтеграції. Очолює його аж занадто близька до П. Порошенка Ірина Геращенко. Працюють у ньому такі крупні політичні діячі як полум’яний прибічник А. Яценюка Остап Семерак, як все знаючий і все оспівуючий Мустафа-Масі Найєм, як вічний мандрівник до Європи Олена Сотник. А ось ніхто й ніде з них не заїкнулися про те, що в гарбі, яка котиться з Майдану, після Революції Гідності на Захід не підпряжена головна тяглова сила – віце-прем’єр-міністр з проблем євроінтеграції. Тому весь наш рух у Європу вельми схожий на те, як шилом борщу налити…

Чому ніхто з них ніде не заїкнувся ніде, що не можна так працювати і жити, коли ключовий пост в уряді залишається вакантним роками? 

Тут би варто було згадати й главу держави. А він на біса такий, коли не бачить, що прем’єр-міністр лише імітує хід на Захід, ігноруючи призначення на ключову посаду фахівця з євроінтеграції? Як без такої людини обходиться президент України? Але що допоможе ця моя критика, якщо людина живе в паралельній реальності. Вона помішана на грошах, і реагує лише на порухи… Валерії Гонтарєвої.

Цікаво, що понад півтора року пан Порошенко забивав баки українцям тим, що вони ось-ось, якщо не завтра, то через місяць, тиждень отримають безвізовий режим з Європою. То була його улюблена тема-фішка. Про що тепер буде брехати головний з офшорних справ в Україні?  Не забуваймо, що це його таємними персональними зусиллями, потраченими на те, щоб ганебно порушивши Конституції України  в серпні 2014 року були відкриті в офшорах приватні підприємства, а подібне заборонялося йому це робити Основним законом держави, пан Порошенко особисто відкинув курс України в Європу на певний час, виставивши всіх нас на посмішище. Дякуйте за це і йому...