Не так боюсь ожеледі - там все ясно і видно, як нинішньої погоди, коли за вікном +6 і все розтає...
Калюжі страшенні, не відомо якої глибини, в них плавають брили льоду, на дні калюжі теж лід, об'їхати нереально... А ще на дні калюжі може бути відкритий люк...
Отак і пірнаєш у невідомість з думкою "не дай Боже втопити службову машину".
Поки доїхала з пункту А до пункту Б - за три кеме путі згадала, звідки виділяється адреналін... Добре, що молода і сфінктери не підводять...
Як здумаю, що треба щвідси якось ще й назад вилазити - взагалі дурно стає, аж руки дрижать...
Хочу їздити на джипі з отакенними колесами і кліренсом!
Давайте, смійтеся з мене, не соромтеся...