Ось тому мені й кортить пропустити через дитяче сприйняття події та  проблеми сьогодення. Адже тільки можна уявити, що думають діти, коли дивляться телевізор, коли вони бачать тьотю Юлю з косою, чи злого дядька Путіна, не кажучи вже про зруйновані міста та жовто-блакитні паркани у своєму дворі. Наприклад, у одному селі діти створили дитячу сотню, вони щодня співають гімн України і готуються їхати у зону АТО захищати  Батьківщину. Поважні дорослі були збентежені, коли малі діти у вишиванках і з жовто-блакитними стягами прийшли з наміром їхати на фронт. Але, направду, в дитячих серцях відбувся відгук на події, що відбуваються в країні. Дорослих це усміхає, але діти бачать світ без купюр і різних там штампів та ангажувань. Тому, думаю, це гарний привід для того, щоб зробити фільм про те, як бачить дитина світ дорослих. Тому що яскраво можна буде побачити всі викривлення та вивихи у збоченому світі дорослих, можна посміятися, можна й поплакати. В цьому полі багато можливостей для сатири, бурлеску і сарказму. Крім того, у зображальному плані також є багато можливостей, адже діти можуть побачити все у гіпертрофованому вигляді, або зменшити все до мікроскопічних розмірів, для дітей немає обмежень у сприйнятті та передачі інформації, та діти просто можуть наплювати на страхи дорослих. Діти умовно можуть сприймати газетні смужки за купу грошей, а пачки банкнот за звичайні розмальовані картинки, тому дітям є незрозумілою такий надзвичайний потяг до КАМАзів, навантажених грошима, задля яких дорослі втрачають розум. У дітей все простіше, вони живуть, радіють кожному дню і не розуміють клопотів дорослих, вони не сприймають умовностей дорослих