......................1. Камыш сухой торчит на берегу реки, что пустошь делит пополам. Чудной несётся из долины гам; густой туман окутал тёплый луг. От ветра под кустом таится кот- во сне вот так, как он, вопит солдат. Тяжёлою росой лужок примят; вот- детский силуэт... стоит ... идёт. Берёзы там; кусты колючие стоят... всё в испареньях контуры теряет; Одно растёт- другое испревает, а жабы на кувшинках-луковицах спят. ......................2. Простая прачка, я люблю тебя. Пусть ток небес...

Читати далі...

За тобою Осень и Вечер приходят Синий Ветер меж Веток поёт Одинокие вечные Воды Тихо Кры`лами Птица поёт Отягчая Несчастием Брови Тонко узко Улыбка поёт Богъ ли Веки твои изваял Звёздам- Мрак, ты же ищешь Распятья Богъ Чело изваял перевод с немецкого Терджимана Кырымлы

У листях кольору ґітари волосся панни повіває. Файтон по променю злітає на соняшник біля паркану. "Старі" в брунатих шатах нишкнуть, стоять невдало тихой купой. Проте "сиро`там" присмерк любий: у жовтуватом небі свищуть. Біля ріки перуть кобіти. Білизна висить, ся хвилює. Дівча мале, що мені любе проходить мороком як привід. Із неба кволого в болото горобча зграя сипонула. До вуст ві сні хлібину тулить голодна змалеча істота. переклад з німецької Терджимана Киримли

На Закате огласило Смертельное Оружье Осенние Рощи, Золотые Равнины и Голубые Моря; над ними Молнце тёмное катило; пленяла Ночь умирающих Бойцов, дикие Крики из окровавленных Губ. Но исподволь выступал над Лугом Красный Туман - Обитель Гневного Бога, прадавняя Кровь, лунная Прохлада все улицы впадали в чёрную Гниль. Под золотым Ветвием Ночи и Звёзд колыхалась Тень Сестры посреди умолкшей Рощи, благословляла Души Героев, кровоточащие Головы и тихо пели в Камышах тёмных Флейты Осени О, Торжество ...

Читати далі...

Біліє мерзлий переліг. Непевне небо одиноке. Кружляють круки колом-боком. Мисливий потайки заліг. Мовчанка в ґрунті тут живе. З віконець хатніх блима вогник. Десь їде віз- бовванить дзвоник. І місяць, страшненький, пливе. Дикунська кров стиха струмить. До ринв злетілися ворони. І очерет стукоче, жовтий... Ідуть. А ринва аж димить. переклад з німецької Терджимана Киримли

..........1 .................................................................. Я мріяв про далекий листопад, моря глибокі і ліси безмежні. Лунали урочисті словеса... Я не збагнув зпросоння ,в чом був сенс їх. . Я мріяв про високий зорепад, неясних хихотань блакитне ехо, німих очей безсилий напввзгляд... Я не збагнув зпросоння, в чом був сенс їх. . То листопад, то зорепад надходили, тривали, нескінчені. Відлуння слів, душі таємний знак.... Я не збагнув зпросоння, в чом був сенс їх. ...

Читати далі...

...................................................................................... . Паскудний кущ у місячному світлі заворожив гойданням гілок мене- і я відчув ся зв`язаним, підбитим, на шабаші відьмачим свідком-жертвой. . Пекельні жарти, ґоцалки нечисті у серці розпалили ватру хтиву. Мій ріт прияв досвідчені язиччя: вони війшли в гортань мою сп`янілу. . Тропічних висп гурток , чумних тюльпанів моім губам підставився, піддався. По пелюсткам слина пахуча лилась. . Одна із...

Читати далі...

-----------------1.----------------------------------------------------------------------------------------- Я через кинуту кімнату йшов. ...Блакитна ніч.Зірки мерехкотіли. У полі десь собаки гучно вили; а вітер злий наскоком дручив холм. . Та ось, нарешті! Лихоманка пне із рота моєго криваві рожи; тичок росте, тремтить, на жало схлжий; і крапля крові падає. Паде. . Із задзеркальной змієвой порожні встає лице незнанеє, тотожнє. У скроню б`є сакральная печать. . Колишеться...

Читати далі...