Куликов: Юрій Романенко, інтернет-видання "Главред".
Романенко: Добрый вечер. Знаете, наша дискуссия – она вновь показывает вот эту грустную ситуацию, когда политические силы обмениваются пикировками в духе "а вас", "а вас", "а вы", "а вы"... И ничего содержательного как бы из этого не получается. Год за годом проходит. А мы вот сидим опять в этой студии... Вот я тут в последний раз, наверное, полгода назад был. И мы опять об этом же самом говорим. И вот когда Олесь говорил о том, какие принципы сейчас современной политики украинской... Я бы их сформулировал так... Это на самом деле один принцип. Это принцип девочки. Условно его так назовём. Он несколько грубый, но он раскрывает ситуацию. В чём его суть?.. Все мы знаем, что женщины, которые, скажем так, себя ведут не очень хорошо, в народе называют на букву "б". Так вот сейчас в украинской политике сложилась такая ситуация, когда вот в политической системе доминирующие позиции занимают три большие политические "б" и две "б" поменьше.
Куликов: Это балаболки, господин Романенко?
Романенко: "А где же принцип девочки, – вы спросите, –здесь?" А принцип девочки заключается в том, что они делают большие и красивые глаза. И пытаются друг другу и нам доказать, что все они являются чистыми, незапятнанными девочками. Хотя мы при этом прекрасно понимаем, что это не так. Так вот в чём проблема вот этой вот ситуации?.. Что тотальное недоверие, которое вы демонстрируете друг другу, а мы демонстрируем на самом деле вам, – оно порождает вот эту вот ситуацию, когда все мы, находясь в одной лодке, стоим перед вот таким вот цунами... И ни ваши, ни ваши оппоненты... Складывается по крайней мере такое впечатление, что вы не понимаете ситуации, в которой оказалась страна. А ситуация простая. Обновляйся либо умри. Речь идёт о простом уже. Не о какой-то политике, не о том, кто будет президентом, премьером и так далее. Страна если не обновляется – она просто тупо умирает. Вот и всё. Вопрос такой. Вы опытные все здесь политики. Скажите: неужели вы не чувствуете... вы потеряли инстинкт самосохранения, что вы не чувствуете, как почва под ногами начинает гореть? И ещё пройдёт год-два – и, по всей видимости, в этой студии уже с вами не будут так говорить. С вами будут говорить уже на улицах. И это будет более серьёзный разговор и предметный. Может быть, стоит как-то затормозиться и оглядеться?..
Куликов: Вопрос понятен.
Кріль: Спасибі. Я вам хочу подякувати за це запитання. Але перед тим, як почну на нього відповідати, зроблю маленьку ремарку. От я тут стою перед мікрофоном. І мені задали три чи чотири питання. І на кожне запитання починаючи відповідати, я казав "я з вами погоджуюся". У принципі, я погоджувався. Тому в нас іде предметна, нормальна дискусія, яка, в принципі, може привести до результату. І я тепер відповідаю на ваше запитання. Все правильно. І ви сказали про інстинкт самозбереження. І я також говорю про інстинкт самозбереження. Тих людей, які сьогодні блокують суди, які сьогодні не виділяють кошти. Це їхній інстинкт самозбереження. Вони бояться втратити крісла, вони бояться втратити посади народних депутатів і міністерські посади. Я ж не боюся втратити нічого. Я кажу: давайте підемо до людей. Давайте підемо зі своєю правдою кожен, хто яку має, кожен з якою може... І дамо людям цю правду. А нехай люди послухають нас і приймуть своє рішення. Отим ми і відрізняємося. І, по великому рахунку, ще з одним з вами погоджуюся. У тому, що ви говорили там про п’ять "б". По великому рахунку, ну скільки можна вже говорити, обіцяти і покращуючи життя ваше ще вчора, і за ту справедливість, за яку варто боротися?.. Скільки можна говорити? Тому немає іншого виходу в нашої держави. У людей немає іншого виходу. Шукати щось нове. Нові політичні сили, нові політичні обличчя. Тільки тоді ми можемо щось змінити. Немає інших варіантів для оновлення.
Куликов: Я дякую Ігорю Крілю, народному депутату з фракції блоку "НУ – НС". І запрошую до центрального мікрофона Олександра Голуба, народного депутата з фракції Компартії України. Пане Голуб, відповідаючи на наше перше бліц-запитання, ви оцінили пропозицію про утворення мегакоаліції як піар. Але Компартія підтримала ініціативу Юлії Тимошенко. Принаймні прийшовши на цей круглий стіл. І як ви уявляєте собі діяльність уряду з прямо протилежними політичними поглядами? Наскільки може бути такий уряд? І чи взагалі реальне його створення?
http://svobodaslova.ictv.ua/ukr/catalog/2008-10-20/text272.html 
