хочу сюди!
 

Людмила

48 років, рак, познайомиться з хлопцем у віці 45-55 років

Замітки з міткою «програш»

"Якщо Янукович виграє президентські вибори, то на свою біду"

Мирослав Маринович
Зміна влади в Україні у 2012 році цілком можлива, але навіть якщо цього не станеться, руйнація радянського типу управляння неминуча, вважає правозахисник, публіцист, релігієвед Мирослав Маринович.

"Отож і в Україні, і в Росії бачимо останні спроби радянської системи зберегти свої визначальні параметри — який уже раз ціною занапащення долі своїх народів. Кожна її реінкарнація стає щоразу більшим фарсом, який, здавалося б, несумісний зі здоровим глуздом. Хоча прірва, в яку вони штовхають свої народи, аж ніяк не смішна", — сказав він у коментарі ZN.UA .

"Нинішня влада демонструє філософію управління, яка спізнилася на століття. Вона
інтелектуально бідна, енергетично збиткова й морально неспроможна. Її суспільні технології грубі й примітивні, а тонкі технології Заходу їй видаються проявом слабкості. Вона неефективна, бо унеможливлює рятівний зворотний зв'язок, завдяки якому можна виявити джерела небезпеки. Вона антимодернова, бо блокує свободу циркуляції правдивої інформації. Вона антисоціальна, бо руйнує загальне добро й не дозволяє людині вижити самостійно", — переконаний правозахисник.

На його думку, "життя нашої влади могли би продовжити сибірського масштабу природні ресурси,
яких в Україні немає, та сибірського розмаху ҐУЛАҐ, для якого владі забракне снаги. Тому не сумніваймося: ноосфера врешті-решт „зішкрябає" зі свого днища оці зашкарублі нарости. Можна сперечатися, коли це станеться: 2012 чи 2013 року, — але станеться це обов'язково".

"Партія регіонів може маніпулятивно виграти найближчі вибори, але вона програє своє майбутнє. Якщо ж Віктор Янукович виграє президентські вибори, то на свою біду… Влади мені не жаль — вона жалюгідна. Жаль народу, який ніяк не може зрости у свободі", — констатував Мирослав Маринович.
 





Вміти програвати

Іноді все складається зовсім не так як ми то собі вимріяли. І тоді видається, ніби все летить шкереберть. Але... Якщо подивитись під іншим кутом зору - раптом картинка складеться доволі принадно і вже не так страшно... Дитяча іграшка - калейдоскоп. Памятаєте? така пластмасова іграшка зі скляними штучками всередині? її гортаєш і скляшки крутяться і творять незнані світи. У мене щось таке
Сталось - не включили мою статтю до ВАКівського збірника. Оце горе!
Треба вміти програвати. Де моя спротивна (і спортивна) злість?
тепер - тільки вперед! До нових вершин!
А з вами таке бувало?