хочу сюди!
 

Людмила

39 років, лев, познайомиться з хлопцем у віці 35-43 років

Замітки з міткою «рібентроп»

Danke Frau Ribbentrop!

          Ну ось Дещица.
          Коли він був міністром, то майже кожен день давав прес-конференції, мотався по всіх країнах, попереджав різних меркельш, оландів, що якщо вони будуть спілкуватися з Хуйлом, то в них виростуть роги та хвіст. Не кажучи вже про співпрацю з Газпромом. 
          І це діяло. Тільки один раз вони наважилися запросити головного руського фашиста до себе. З оглядкою на Україну, з поясненнями, з обіцянками не ручкатися з ним.
          І ось Порошенкін ощасливив нас Клімкіним.
          Який один раз з'явився і зник. Чи то помер, чи то був фантом. 
          За Дещицу, нашим головним союзником були Штати. Тепер же в нас нема не те що головного союзника, таке враження, що в нас союзників взагалі не залишилося.
          Меркельша пішла вразнос, вже відкрито цілується та лапає ледве не за яйця Путлера, прилюдні обнімашки з ним влаштовує та радить нам бути мирними з вбивцями, сісти з ними за святковий стіл і випити на брудершафт. Хранцузський Подполеон взагалі пірнув під стіл, звідки віщає, як він продасть Містралі москалям. Який-то підор з Люксембурга оголошує, що Крим все, з кінцями, не фуй українцям колотитися. Навіть поляки почали щось мутити.
          З цього можна робити висновок, що МЗС припинило роботу. Тобто зачинилося. Ліквідувалося. Все.
          Там ще є один - " представляє державу в міжнародних відносинах, здійснює керівництво зовнішньополітичною діяльністю держави, веде переговори та укладає міжнародні договори України". 
          Порошенкін.
          Той, що призначив Клімкіна, якого нема.
          Тут треба викликати Шерлока Холмса, щоб з'ясувати, хто це такий, і чим він займається.
          Дивно якось, ніхто не знає, що Порошенкін робить, і в той же час всі знають, що він нічого не робить.
          Ось наприклад вчора, Цеголко похизувався вчинком Порошенкіна. Поставив на ФБ фото, де той сидить за столом замість Овоща та тисне телефонною трубою на своє вухо. Це, пояснює Цеголко, герой Порошенкін, він сидить в кріслі на Банковій, замість того, щоб сидіти на Маракані. Іпатоколотіть, а де він ще повинен бути? Секретар Порошенкіна, війна йде!!! На яку твій шоколадний мудак не звертає жодної уваги. 
          Короче, зовнішня політика України накрилася мідним тазом.

          Тому, пані та панове, давайте самі займемося дипломатією. 
          Народною.
          Не гнилою шоколадною.

          Ось тут, на сторінці Рібентропши, під постом пишемо -

          Danke Frau Ribbentrop!