Хочеш втратити друга - позич йому грошей...
Раніше я в це не вірив, але зараз, нажаль, змушений.
Гроші у мене були завжди. Ще в дитинстві, коли батько добре заробляв, я мав майже все, що бажав - велосипеди, іграшки, комп'ютер, скільки завгодно походів до кіно та лунапарків, купляв собі жуйки та шоколадки, і був впевнений, що всі інші діти мають те ж саме, що і я, тому й не переймався. Коли була можливість, запрошував друзів погуляти зі мною, майже завжди за мій рахунок, запрошував до себе в гості, пригощав всім, що мав... і дуже-дуже дивувався, коли друзі мене починали все менше запрошувати до себе в гості, не кликали гуляти із ними. Просто не міг збагнути, чому так ставалось. Я ж не робив їм нічого паганого, до всіх ставився доброзичливо... Таке було в дитинстві.
Одна зі сходних народних мудростів каже "Якщо ти хоч на секунду не впевнений, чи потрібна тобі ця річ, чи не потрібна, то вона тобі не потрібна". Я повністю згодний із цим твердженням, тому зайвих речей у мене не буває.
З 11 років я почав сам собі заробляти гроші - торгував на радіоринку комп'ютерними іграми та програмами, підробляв на СТО, збирав та продавав персональні комп'ютери, отже, заробляв знов-таки достатньо грошей, щоб не знати, куди їх дівати... Комусь смішно? Мені ні. Я ніколи не відкладав "на чорний день", не ховав гроші "в чулок", не робив депозитних вкладів. Тому що я люблю витрачати свої гроші як мені подобається та коли подобається. Просто до покупок будь-чого підходжу із таким розрахунком, щоб цей процес не впливав на мою фінансову свободу.
Але, нажаль, через гроші я все життя втрачаю товарищів та друзів... Одни з них просто перестають зі мною спілкуватись, бо вважають, що їм нема чого мені запропонувати, а інші зникають після того, як я позичаю їм якусь суму...
Далі відбувається таке: вчасно практичн ніхто повернути гроші не може, починають ховатись, уникають зустрічів зі мною... навіть не зважаючи на те, що я і так знаю, що вчасно не повернуть, і не тисну на них, щоб повертали терміново за будь-яких умов. Але чим довше людина не може повернути борг, тим більше шанс, що з мого життя ця людина зникне назавжди... І вже не важливо, що через деякий час ці гроші для мене взагалі перестають мати значення, і що людина для мене важливіша за гроші... просто вони самі починають брехати, поводитись нечемно та негарно... перетворюючись з нормальних людей на падлюк... через гроші... )-: Це огидно...
"Найдешевший" товариш обійшовся мені в 3 доллари... зайняв на півроку, не повернув, і зараз при зустрічі робить вигляд, що мене не знає, та не впізнає... але кожного разу озирається назад, коли ми розминаємось...
"Найдорожчого" з друзів, втратив приблизно за 900$... і навіть не дивлячись на те, що ми жили разом в одній квартирі майже рік, зараз він теж мене "не знає"...
Як із цим боротись? Як уникнути таких ситуацій? Я ж просто хочу допомогати друзям... Особливо, коли це їм потрібно. Я ж бачу, що це їм потрібно, і можу зробити так, щоб проблема вирішилась... Але виходить, що проблема не У друзів, а В НИХ САМИХ... і в мені самому...
Раз на рік, 31 грудня я прощаваю усім своїм знайомим всі їх борги мені. Але друзів повернути вже неможливо. Просто тому що вони вже стають зовсім іншими людьми, які вже не ніколи не стануть моїми друзями... через них... через мене...
Цей запис присвячується черговому втраченому другу, із яким я спілкувався більше 10 років... але зараз він зник з мого життя... через гроші...
Шкода... Дуже шкода...
За тебе!
