Розвію смутой над водою нехай несе геть течія подалі з місць,де ми з тобою були удвох...лиш ти і я обійми палкі на прощання в душі лиш тиша та пітьма думки натягнута струна тай не потрібні більш слова а де були цілунки-шрами тай гоїтися не спішата щимлять лишень ночами й днями сльозьми щей на очах бринять хай туга виллється у пісні над той водицею стрімкою а все, що було до чи після забудеться й спливе з рікою