Після важкого тижня, менеджер, врешті-решт, відправилася на пляж, щоб відпочити. Там вона познайомилася з маленькою дівчинкою Мелоні. Малеча жила зі своєю мамою неподалік, в маленькій хатині. Гарний настрій дитини швидко передався менеджеру. Вони весело грали разом на березі. Втомившись вони прилягли відпочити і побачили ластівку, що пролітала мимо.
- Це летить радість. - сказала дівчинка.
- Що летить?
- Радість. Мама завжди говорить, що ластівки приносять радість.
Увечері менеджер попрощалася з дівчинкою і поїхала додому. Як тільки вона відчувала, що їй необхідно побачити Ластівку вона їхала до Мелоні, на пляж. Вони весело проводили час, а інколи вони просто сиділи поруч і спостерігали за ластівками. Через деякий час жінка відчула принесену ластівками радість. Це була особлива дружба. Одного дня жінка прийшла на берег із сумом. Як завжди, Мелоні, радісно вітала її. Але жінка хотіла залишитися одна.
- Я сьогодні не налалаштована грати з тобою, Моя мама померла.Дай мені спокій.
- Їй було боляче, коли вона померала?
- Звичайно, боляче! - Обірвала її жінка і пішла. Дуже глибоко вона занурилася в свій біль. Через декілька тижнів жінка відчула себе краще і почала нудьгувати за Мелоні. Вона відчувала себе трохи винною. Жінка знову поїхала на пляж але не знайшла там Мелоні. Тому вона підійшла до хатини. Молода, дуже сумна жінка запросила її увійти. Менеджер представилася:
- Я не бачу Мелоні, ми так добре грали разом, де вона ховається?
- Мелоні померла минулого тижня. У неї була лейкемія. Напевно, вона Вам не сказала цього. - Раптовий біль пронизав менеджера. Мати продовжила:
- Вона любила цей пляж і просила переїхати сюди, я не могла їй відмовити. Здавалося тут вона відчуває себе краще, декілька днів вона була щаслива, але раптом її здоров'я різко погіршилося, її голос обірвався. Мелоні попросила мене передати Вам дещо я зараз.
Мама принесла їй щось в строкато розфарбованому папері з написом «Для моєї подруги». В середині вона знайшла намальований її пляж: жовтий пісок, блакитне море і велика ластівка, в низу було акуратно підписано «Ласточка принесе Тобі Радість». Жінка більше не могла стримувати сліз, вона обійняла матір Мелоні. Тепер малюнок висить над її письмовим столом на видному місці – дарунок маленької дівчини, що навчила її радіти.
Інколи, здається, що лише трагедія може нас вирвати з нашого скаженого життя і змусити задуматися над дійсно важливим. Ми часто дуже зайняті, щоб відчути красу моменту, подякувати за подарованих нам людей, багато хто з нас пережив трагедії і удари долі. Інколи відбуваються речі які ми не можемо зрозуміти, багато що здається вищим за наші сили – катастрофи, важкі хвороби, смерті – є частиною нашого життя, ніхто не може їх уникнути! Питання в нашій реакції. Може ми шукаємо пояснення скаржимося або прагнемо навіть в такій ситуації знайти світлу сторону.
Давайте насолоджуватися кожною миттю. Треба частіше згадувати наскільки дорога нам кожна людина що зустрічається на нашому шляху, наскільки неповторна кожна мить нашого життя. На жаль багато що здається само собою зрозумілим і ми вважаємо що у нас безмежно багато часу. Лише трагедія заставляє нас знову зрозуміти що кожна мить справжній подарунок. Скільки подарунків ми не приймаємо - просто не помічаємо їх. Ми дуже велику увагу приділяємо нашим турботам, які здаються настільки важливими. Нам необхідно поглянути на них збоку і запитати себе: «Що залишиться від них через років 5?». Швидше за все нічого, найбільше постраждає здоров'я, якщо ми запустимо дуже глибоко і перебільшимо їх значення. Але мить, що зачепила, наше серце набагато сильніша...
P.S. Той хто загострює свою увагу на цілях і планах - живє тільки для майбутнього, помилка в тому що і у майбутньому він буде жити тільки для майбутнього. Таким чином ми ніколи не зможемо насолодитися МОМЕНТОМ (Magic Moments).
