Твоє обличчя тане на стіні

Неначе ніжні зорі на світанні,

І твої очі в серця глибині

Мене зігріють променем кохання.

Минула мить, сповита теплим сяйвом,

Минула мить, і холод на стіні,

Та сміх і сонце знов до тебе зайдуть,

І прийдеш знов до мене уві сні.

І де  б не йшла я, де, які дороги

Мене вели й вестимуть в цім житті

Крізь сміх і сльози, крізь усі тривоги

Скрізь сяють очі - ті, що уві сні.

т.е.с.

Трепещет нежно солнце по листам,

И ветер, колыхая их, чуть дышит,

И места нет на небе облакам -

Глаз лишь разводы яркие отыщет.

И льется песня золотом с листвы,

Взлелеяной рукой природы нежной,

И созданные ею же стволы

Безшумной тенью спрятаны небрежно.

Багряным пламенем горит закат надежд,

Разводы изменяются, тускнеют,

И гаснет солнце. Хоровод одежд

Стремится ввысь, и падая, немеет.

Т.Е.С.