Буяє ліс зеленим світлом,

Душа і щедра і багата.

Зело пахуче так розквітло -

Зелені свята!

Зелене гілля носять з лісу,

Клечають урочисто хату.

Підніме завтра день завісу -

Зелені свята.

Відчиняться широко двері.

В календарі - святкова дата.

Ідуть з язичницької ери -

Зелені свята.

За образами - цвіт калини,

І пахне на долівці м"ята.

І входить мати - Україна -

В Зелені свята!

Мовчу про те, що я тебе люблю

Метелик снігу залітає в очі...

У власні сни великий крок роблю

І навпіл розрізаю сонні ночі.

Я не дійду до неба без крила,

Твої зірки позичені на вічність,

Мої долоні жалять, мов бджола

А мить не прикрашає лаконічність.

На сто наш соняшник надій,

Розсиплеться по сонячному плесу,

Ти поглядом слова оці зігрій

Хоча б за те, що знаєш поетесу.

Я зупинюсь на роздоріжжі,

Де п`янко пахнуть чебреці,

Де вітер гладить стигле збіжжя

Й мене погладить по щоці.

Хоча мене він не впізнає,

Бо вже пройшло чимало літ,

Як я із батьківського краю

В тривожний вилетіла світ.

Яким він був широким!

Яка манила висота!

Тепер вертаюсь і неспокій

До болю серце огорта.

Тополі в ряд. Горби. Долини.

Веселки вигнуте крило.

Маленька крапля України,

Невичерпане джерело.