хочу сюди!
 

Sveta

33 роки, телець, познайомиться з хлопцем у віці 29-39 років

Замітки з міткою «скробут»

Богдан Скробут. На Київській землі (поема)

14Добра багато схоронили,В могильники звезли його,В містах дружинники ходили,Бо мародерство теж було.Там злодій ліз в склади, в квартири,Машини крали з гаражів,В аптеки лізли наркомани,Зламавши рами вітражів.Таке творилось: мужність, гореІ підлість виродків була,Пролито сліз, як кажуть, море –Це з мирним атомом війна.15Та все ж таки, чому це сталось?Чому четвертий блок горів?Там пильно все контролювалось,Чого ж реактор той хотів?Чому він вийшов з-під контролю?Чому відбився він від рук?Чому він...

Читати далі...

Богдан Скробут. На Київській землі (поема)

11¶А в кратер атомного блокаП'ять тисяч тон піску в мішкахВ ті дні скидали з вертольотаГерої, що забули страх.І стіни виросли бетонніЩоби закрити гамма-фон.Металу вкладено там тонни,Точніше - десять тисяч тон.І так, цей блок захоронилиКипучий смертний той розмахІ всі його безмірні силиЗамурували в саркофаг.Не башта це, не пірамідаІ не китайський древній мур,Архітектурна ця могила -Вершина всіх архітектур!12¶В людей напруга неймовірна,Був в перших днях панічний страхПотім ... звичайне все...

Читати далі...

Богдан Скробут. На Київській землі (поема)

8Тим часом атомний характерСтрашенну силу в собі мав.Уран - графітовий реакторТо завмирав, то вибухав.Ренгенним світлом він світивсяНеначе з кратера стовпом.Незримим променем стеливсяПронизував усе кругом.Дивився атом в небо окомТак, ніби світ вже покорив.Стовпом вогню з руїни блокаВін блідо-сірим світлом бив.Із прірви вирваної в блоціРозпадом атом вилітавІ осідав на кожнім кроціВесняну землю застилав.9. Та більшою була загроза Непоправимої біди Як став басейн-барботер повнимРадіаційної водиНад ...

Читати далі...