14

Добра багато схоронили,

В могильники звезли його,

В містах дружинники ходили,

Бо мародерство теж було.

Там злодій ліз в склади, в квартири,

Машини крали з гаражів,

В аптеки лізли наркомани,

Зламавши рами вітражів.

Таке творилось: мужність, горе

І підлість виродків була,

Пролито сліз, як кажуть, море –

Це з мирним атомом війна.

15

Та все ж таки, чому це сталось?

Чому четвертий блок горів?

Там пильно все контролювалось,

Чого ж реактор той хотів?

Чому він вийшов з-під контролю?

Чому відбився він від рук?

Чому він вирвався на волю –

Знав Щашенок і Ходемчук.

Та їх тепер вже не спитати

Чим був розгніваний уран,

Бо Шашенок не встиг сказати,

А Ходемчук...навіки там.

Мабуть його останні сили

Хотіли лихо відвести...

Та квіти на „його" могилу

Було б блюзнірством принести.

16

Тепер лиш висновки комісій

І світового МАГАТЕ

Дають можливість зрозуміти

Про те порушення страшне.

Про суть його експерименту,

Про швидкість роторну в запас,

Як до критичного моменту

На „винос" збільшували час.

І наслідок: зросла потужність,

Температура піднялась,

Так блискавично, сильно дуже.

Контролю більш не піддалась.

Активну дію стержнів ТВЕЛа,

Досягнень хім- і фіз-наук

Втілив в життя від соцсистеми

Лісник-партієць Ходемчук.

Так мирний атом в кожну хату

Проник і свій напіврозпад

Беззмінно буде „дарувати"

Десятки, сотні літ підряд.

17

Урок всім людям, всій науці,

Майбутньому нових століть,

Не можна вибух той забути,

А треба висновки зробить.

Прогрес науки є і буде,

Назад не буде вороття

І дуже пильно треба, люди(!)

Цінити Землю і Життя.

В дитинстві, в юності чи в старість

Чого би не зробили ми,

Та ж для Землі дітьми зостались,

Ще не розумними дітьми.

Хіба це розум? Наша сила?

З чим ми зустрілися в ті дні...

Той саркофаг – страшна могила

Стоїть на Київській землі.

(КІНЕЦЬ)

11¶

А в кратер атомного блока

П'ять тисяч тон піску в мішках

В ті дні скидали з вертольота

Герої, що забули страх.

І стіни виросли бетонні

Щоби закрити гамма-фон.

Металу вкладено там тонни,

Точніше - десять тисяч тон.

І так, цей блок захоронили

Кипучий смертний той розмах

І всі його безмірні сили

Замурували в саркофаг.

Не башта це, не піраміда

І не китайський древній мур,

Архітектурна ця могила -

Вершина всіх архітектур!

12¶

В людей напруга неймовірна,

Був в перших днях панічний страх

Потім ... звичайне все, буденне,

З байдужим поглядом в очах.

Бо з тим, що вже дістало силу

Гуртом боролись всюди, скрізь

Добротну землю хоронили

Без стогону, жалю, без сліз.

Земля, котра родила хлібом,

В могильник мовчки полягла...

Не мовчки. З криком: „Люди! Діти!

Я ваша мати! Я..! Я..! я...!

13

Загальнолюдське горе стало,.

Чорнобиль всіх нас примирив:

Японці техніку давали,

Американці лікарів.

Бригад немало побувало

І з всіх республік в цих місцях

І праці вкладено чимало,

Щоб збудувати саркофаг.

Щоби очистити місцевість

Від тих активних речовин

В яких розпад на „альфа", „бета"

Буде не рік і не один.

Дезактивацію робили.

Дороги мили і дахи

І „рижий" ліс похоронили -

Такі вони людські гріхи.

(далі буде)

8

Тим часом атомний характер

Страшенну силу в собі мав.

Уран - графітовий реактор

То завмирав, то вибухав.

Ренгенним світлом він світився

Неначе з кратера стовпом.

Незримим променем стелився

Пронизував усе кругом.

Дивився атом в небо оком

Так, ніби світ вже покорив.

Стовпом вогню з руїни блока

Він блідо-сірим світлом бив.

Із прірви вирваної в блоці

Розпадом атом вилітав

І осідав на кожнім кроці

Весняну землю застилав.

9.

Та більшою була загроза

Непоправимої біди

Як став басейн-барботер повним

Радіаційної води

Страшно розпечений „висів"

Реактор, виведений з ладу

В потужності мільйонних сил.

З хімічним грізним елементом

В басейн-барботері вода,

їх поєднання стало б смертним.

Біда була б непоправима

Непередбачена ніким...

Не допустить з'єднань між ними"

Завдання всіх було таким.

І неможливо це забути

Як відвернули від біди,

Як відкачали люди в муках

Десятки тисяч тонн води.

Так небезпеку відвернули

Той не розбуджений ще гнів.

І всі полегшено зітхнули

З фатальних тих тринадцять (!) днів

Полегшено... Хіба це слово

Зняло тягар з людських плечей?

Робота йшла цілодобово,

Напруженість думок, очей.

Напругу ту ніхто не міряв,

Ніхто на трудність не зважав,

Той подвиг, де життям платили

Зразковим всім навіки став.

Це подвиг? Бо зберіг пів людства

По всій Європі від біди

І від можливого погубства

Радіаційної води.

(далі буде)