Думаю, це літературний сон.Нині надранок, 29 січня 2016 року, сниться таке: начебто ми з Анею Осадко спускаємося в підземний перехід. І я їй так емоційно заявляю: «Оце згадала вірш «Майтки», уявляєш, можна започаткувати глянцевий каталог жіночої білизни з назвою “Майтки”!». А тут перед нами йде такий собі сивуватий дядечко в окулярах і так повертається до нас ненароком, начебто почув щось знайоме і, повертаючись, глипає на нас. Я впізнаю автора твору про майтки і шепочу Ані: «Послухай, а ось і Винничук, може, признатися, він у мене в друзях на ФБ», – а чоловік так щиро хихоче і йде далі… А Аня невпевнено каже: «Може, після?...», – і ми чомусь зникаємо за рогом великого будинку сталінської доби, що схожий на Будинок Уряду в Києві…
Так-от, після того, як я прокинулася, я одразу згадала, що вчора читала публікацію про новоопубліковану книжку Юрія Винничука «Аптекар» і що радять її прочитати серед інших творів! Отож, я подумала, що тра-таки прочитати цього «Аптекаря», що я і зроблю найближчим часом, не пожалівши 99 гривень на розвиток видавництва «Фоліо» (адже прогугливши, я дізналась, що книгу можна замовити поштою).
Але я зараз не про це!.. Зараз я кажу про геть інше! І це стосується поезії про майтки. Насправді, вона називається «Баляда Майточкова» і разом із «Балядою Бальконовою» включена до «Білої книги кохання», яку уклали влітку 1992 року Іван Лучук і Вікторія Стах і яка презентує українську еротичну поезію. Ця вікопомна книжка перевидана тернопільським видавництвом «Богдан» у 2008 році. В останній редакції я її й читала.Уявляєте, люди, як працює наш мозок!!! Увечері ти бачиш картинку, що тра прочитати «Аптекаря» Винничука, а вночі тобі сняться майтки!
Читати повністю: http://h.ua/story/426411/#ixzz3ybnChAIX
