хочу сюди!
 

Людмила

56 років, водолій, познайомиться з хлопцем у віці 44-57 років

Замітки з міткою «адам міцкевич»

"На мотив з Міцкевича" Леся Українка

…I znowu sobie zadaj pytanie:  Czy to jest przyjazn , czy to jest kochanie ?   Mickiewicz

http://blog.i.ua/user/1633264/394054 

ЛЕСЯ   УКРАЇНКА  На мотив з   Міцкевича 

Я не кохаю тебе і не прагну дружиною стати. Твої поцілунки, обійми і в мріях не сняться мені, В мислях ніколи коханим тебе не одважусь назвати; Я часто питаю себе: чи кохаю? – Одказую: ні! Тільки ж як сяду край тебе, серденько мов птиця заб’ється, Дивлюся на тебе й не можу одвести очей, І хоч з тобою розстанусь, то в думці моїй зостається Наче жива твоя постать і кожнеє слово з речей Часто я в думці з тобою великі розмови проваджу, І світять, як мрія, мені твої очі, ті зорі сумні… Ох, я не знаю, мій друже, сама я не зважу, – Коли б ти спитав: «Чи кохаєш?» – чи я б тобі мовила: ні ?..

Спогад...

"Оце так ! Якраз

Дотепна вигадка , кохання спосіб новий:

Не розпитавшися втікати од любові !...

Крутить ?- суддя розгнівався, - Крутити  знову хочеш ?

Навіщо ти мене і сам себе морочиш ?

навіщо про любов мені торочиш тут.

Про честь...Хто чинить так - той зводця, баламут !..."

Тадеуш вийшов із кімнати сам не свіій ...Спинився

Вперше чув такі докори грізні,

а знав , що недарма...і що жалі запізні.

Ну  що , як дійде це до Зосиних ушей ?

До Телімениних? Ні ! Кинуть дім оцей !

Втекти світ за очі !...Непевною ходою

Ішов не знать куди.... Аж перед ним марою

Постала в білому висока тінь тонка.

Тремтяча простяглась до панича рука,

І голос вимовив , гіркої муки повен:

"Невдячний! Говорить ще й сміє про любов він!

Ще вчора заглядав мені у вічі ти,-

Сьогодні думаєш , як швидше утекти?

Ще вчора тішився розмовою моєю,-

Сьогодні злякано  ховаєшся від неї,

Немов трутизною напоєна вона!

Що ж...Може так і слід, і це моя вина :

Адже мужчина ти, невдячний і зрадливий...

З кохання нашого смієтеся усі ви !..."

"Нещасна ...і про що благає? про дрібницю!

Тепер він сам не знає своєї таємниці,-

Любив її чи ні....

Де ж порятунок , де ? Що діять , що чинить ,

Як заспокоїти розбурхане сумління?..."

Предивне сталося під ту хвилину діло:

Граф із жокеями своїми над"їжджав

І слухав, як бринить до ставу другий став -

Той світло , сумно той , мов арфи дві еольські

(За всі жаби кричать жаби найкраще польські)....

"ПАН ТАДЕУШ "  Адам Міцкевич

Переклад М. Рильського

"Niepewnosc" - Адам Міцкевич

Gdy Cie nie widze, nie wzdycham, nie placze, Nie trace zmyslow, kiedy Cie zobacze; Jednakze gdy Cie dlugo nie ogladam Czegos mi braknie, kogos widziec zadam I teskniac sobie zadaje pytanie: Czy to jest przyjazn? czy to jest kochanie?. Cierpialam nieraz, nie myslalam wcale, Abym przed Toba szla wylewac zale; Idac bez celu, nie pilnujac drogi, Sama nie pojmuje, jak w Twe zajde progi; I wchodzac sobie zadaje pytanie: Co mie tu wiodlo? przyjazn czy kochanie? Dla Twego zdrowia zycia bym nie skapil, Po Twa spokojnosc do piekiel bym zstapil; Choc smialej zadzy nie ma w sercu mojem, Bym byl  dla Ciebie zdrowiem i pokojem. I znowu sobie powtarzam pytanie: Czy to jest przyjazn ? czy to jest kochanie?

Adam Mickiewicz

Непевність Перекладач: Л.Первомайський Вдалині від тебе не тужу, не плачу, Розуму не трачу, як тебе побачу, А проте, як часом довго не стріваю,— Все чогось сумую, все когось шукаю.

I в журбі до серця підплива питання: Чи це тільки дружба, а чи це кохання? Ти з очей зникаєш, і вже я не в силі Одновити в думці риси твої милі, Хоч мені й говорить прагнення щоденне, Що ти завжди близько, завжди біля мене.

Та мене хвилює давнє запитання: Чи це тільки дружба, а чи це кохання? Сумував я тяжко, та своєї скрути Не давав ніколи я тобі відчути; Без мети блукав я і втрачав дорогу, А прибившись часом до твого порогу,

Входив я, сховавши в серці запитання: Чи це тільки дружба, а чи це кохання? Задля тебе навіть смерть була б легкою, В пекло я подався б для твого спокою, Хоч не маю зваги серцю наказати — I твоїм здоров'ям, і спокоєм стати.

Сушить мені мозок те лихе питання: Чи це тільки дружба, а чи це кохання? Як руки твоєї дотик відчуваю, Наче в любий спокій весь я поринаю. Я б заснув навіки в тую мить, здається, Коли б не будило серце, в котрім б'ється,

Невідступно б'ється грізне запитання: Чи це тільки дружба, а чи це кохання? Коли я цю пісню віршував без тями, Віщий дух моїми не владав устами, Сам не знаю звідки, стежками якими Узялися мислі і набігли рими,

Як я в кінці вірша вкарбував питання: Що мене натхнуло — дружба чи кохання? Adam Mickiewicz 1825