Спогад...
- 30.01.10, 15:33
"Оце так ! Якраз
Дотепна вигадка , кохання спосіб новий:
Не розпитавшися втікати од любові !...
Крутить ?- суддя розгнівався, - Крутити знову хочеш ?
Навіщо ти мене і сам себе морочиш ?
навіщо про любов мені торочиш тут.
Про честь...Хто чинить так - той зводця, баламут !..."
Тадеуш вийшов із кімнати сам не свіій ...Спинився
Вперше чув такі докори грізні,
а знав , що недарма...і що жалі запізні.
Ну що , як дійде це до Зосиних ушей ?
До Телімениних? Ні ! Кинуть дім оцей !
Втекти світ за очі !...Непевною ходою
Ішов не знать куди.... Аж перед ним марою
Постала в білому висока тінь тонка.
Тремтяча простяглась до панича рука,
І голос вимовив , гіркої муки повен:
"Невдячний! Говорить ще й сміє про любов він!
Ще вчора заглядав мені у вічі ти,-
Сьогодні думаєш , як швидше утекти?
Ще вчора тішився розмовою моєю,-
Сьогодні злякано ховаєшся від неї,
Немов трутизною напоєна вона!
Що ж...Може так і слід, і це моя вина :
Адже мужчина ти, невдячний і зрадливий...
З кохання нашого смієтеся усі ви !..."
"Нещасна ...і про що благає? про дрібницю!
Тепер він сам не знає своєї таємниці,-
Любив її чи ні....
Де ж порятунок , де ? Що діять , що чинить ,
Як заспокоїти розбурхане сумління?..."
Предивне сталося під ту хвилину діло:
Граф із жокеями своїми над"їжджав
І слухав, як бринить до ставу другий став -
Той світло , сумно той , мов арфи дві еольські
(За всі жаби кричать жаби найкраще польські)....
"ПАН ТАДЕУШ " Адам Міцкевич
Переклад М. Рильського