хочу сюда!
 

Татьяна

32 года, водолей, познакомится с парнем в возрасте 30-45 лет

Заметки с меткой «корочун»

С Новым Колом Сварожьим!

Братья наши Светлые, сестры наши Славные!

Со Святом вас великим Колохода Нового! Явь, нами любимая,приходит, навь чернобожья уходит. Обнимаем вас крепко по-братски и целуем!Любим и чтим! Верим в единство наших родов, станем крепко плечом к плечу, рукак руке, за Русь нашу матушку и Отца нашего Сварога! Только в единстве силанаша, в крепости духа неумолимость Победы! Здравия всем богатырского, долгихлет, радости, творчества славного, Ладу великого вам в родах ваших да детеймалых синеоких поболе.


С низким поклоном, огнебожичи-русичи града стольного Киева.

...И никаких Концов Света! Да будет Солнце!!! :-)



В череде событий знаменующих завершение Старого Года
и начало Нового Года, накануне Красных Святок наступает
день Корочун (21 декабря). Буквальное значение названия
этого дня указывает на САМЫЙ КОРОТКИЙ ДЕНЬ В ГОДУ.
Как правило, этот день не празднуется – это не праздник, так как это
событие связано с минимальным параметром и символизирует ущерб.

Обряд, посвященный Корочуну проводится только в тех случаях, когда
требуется избавиться от невзгод! Но для этого вовсе не обязательно
проводить обряд – а достаточно МЫСЛЕННО обратиться к Корочуну
на закате этого дня – и ПОПРОСИТЬ ЕГО УНЕСТИ ПРОЧЬ НЕВЗГОДЫ.
Важен СМЫСЛ и ФОРМУЛИРОВКА просьбы: правильно попросить именно
УНЕСТИ ПРОЧЬ, а не просить ЗАБРАТЬ СЕБЕ ваши беды!!!
ВАША ПРОСЬБА должна носить ПЕРСОНАЛЬНЫЙ характер!

Потому что общественные дела решаются только всей общностью –
и для
избавления от общих невзгод нужно собраться вместе.
Поэтому в ряде случаев и проводятся общественные обряды.

И хотя в Корочун – самый короткий световой день, но в традиции русов
нет
упоминаний, что он когда-то может стать ПОСЛЕДНИМ.prey

Подробнее: http://via-midgard.info/news/article/russkoe-yazychestvo-o-konce-sveta.htm

"ДІДУХ" в українській міфології

     Назва "Дідух" свідчить, що,безперечно, це прадід, перший предок народу. Він ототожнюється з перським Дадвах, як назва бога творця. Природня віра наших предків в єдиного творця у прадіда роду

допомагала повсякденно жити. 

           Дідух - це  живий предок народу, первісний ідеальний господар. Він прошений і жданий гість на великім родиннім зборі. Це культурний лицар, що передав народові перші культурні здобутки і навчив користуватися ними. Це батько первісної рідні Коляда - синонім Різдва, отже з входом Дідуха до оселі починаються таємниці Різдва. Його не бояться, але тішаться його уявним приходом.       Прадід - це Місяць, небесний господар посеред астральної рідніУ колядках як Місяць, Сонце і Зоря виступають господар, його дружина й дитина. Це перша родинна трійця в ролі астральної тріади. Українські колядники - небесних посланці, уособлення традицій і мрій, звіщаючих народу тайну Різдва.

   Отож, коли вижата нива, душі померлих вселяються в останній сніп або Рай і переселяються до господаря в клуню на зиму. На час народин Сонця, себто в Різдв'яні свята, духи пращурів з настанням сутінок оселяються в помешканнях, то на їхню честь і ставили Дідуха на покуті, підстеливши під нього сіно (а також і під час освячення дитини й у дні весілля). Поруч з ним ставили узвар і кутю, тобто коливо, яке вважалося поминальною стравою, біля якої клали на ніч ложки та їство. 

     Дідух, дідівський дух, дух поля, житній дух, справжній земний бог життя, дух Бога життя. Виготовляли його з найкращих житніх, пшеничних пучечків, обрамляли кольоровими стрічками. Готували Дідуха десь за тиждень до Різдва.       Треба розрізняти Дідуха і Дідуху: Дід - це той, що ставиться на покуті обов'язковоз колосками, а Дідуха - це околот, який заносять в хату і стелять на долівці. 

Вранці на другий день Різдва спалювався саме околот. Через вогонь стрибали і вірили, що після цього ставали здоровішими. Колоски повинні бути обов'язково обмолочені на свято НОВОЛІТТЯ, зерно  буде змішане з насінням і посіяно на полях. Висіваючи зерно, вважалося, що дух поля випускається на землю. Саме це надавало врожаю животворної цілющої сили.

         Традиційно в нашого народу був розвинений високий культ пращурів. У кожній родині поіменно знали і відповідно шанували до сьомого коліна всіх попередників.

Вважалося, що душі (духи) предків постійно контактують з родиною, допомагають у господарській діяльності, оберігають родину від повеней, бур, граду, вогню та засухи, сприяють приплоду худоби й оберігають від злих і нечистих сил, відводять громи, пожежі,стежать, щоб у родині був лад і спокій. Улітку вони перебувають на нивах й серед скоту. Вони сприяють урожаю, охороняють його разом з посівами.

      Зазначимо, що у Карпатах, по-перше, величезний білий хліб називали Крачуном, по-друге - великийвівсяний чи ячмінний сніп на покуті теж називали Крачуном.  Калита або король - це кругла пшенична паляниця, обмазана медом. Треба звернути увагу на етимологічну єдність слів колач, коляда, коровай, корочун,калита.       Дідух виступає в гаїлковому Великодному. святі як великодній коровай, як основна ідея весільного коровая, символом місяця і заразом Сонця, а одночасно - прадіда, присутнього на весіллі з благословенством для молодої.

Весільне гільце - символ прадіда, образ райського дерева, а весілля - символ нової рідні. Пшениця - також райське дерево, а сніп -Дідух. 

 Хто для Вас Дідух?

13%, 4 голоса

3%, 1 голос

0%, 0 голосов

9%, 3 голоса

75%, 24 голоса

0%, 0 голосов

0%, 0 голосов
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.