Замітки філософська лірика

Замітки з міткою «філософська лірика»

Сортувати:: нові; популярні

Вид:: короткий; повний

Важко буть сонцем

Я думаю знову,
Що легко так жити:
Образити словом
І поглядом вбити.

І легко змінити
В душі декорації,
Минуле зганьбити,
Родину і націю.

А важко прощатись,
І важко простити,
Свободі навчатись
І світ полюбити.

Сміятись іскристо,
Позбавитись злості.
І важко буть чистим,
І важко буть сонцем...

Коментарі: 62

sonce-33

Христос воскрес!

В той день ішов Він на Голгофу,
Ніс на собі животворящий хрест.
Народ Йому кричатиме вже потім:
- Христос воскрес! - Воістину воскрес!

Тоді ж тягнув Він непосильну ношу,
За ним товпилася юрма пуста.
А Він кривавим умивався потом,
Від спраги тріскались вуста.

Саднили рани на руках Месії,
А від важкої ноші ноги гнулись.
І розуміла, плачучи, Марія,
Що від Ісуса люди відвернулись…

А розпинали, Господи, як страшно!..
- Терпи, Ісусе! - шепотів до Себе.
Байдужий натовп хоронив довчасно -
Холонуло від сліз зчорніле Небо.

Принизити хотіли: смерть ганебна,
Бо розіп'ятий, бачте, на хресті...
А Він гріхи усіх прийняв на Себе,
Спаситель людства, Мученик Святий!

Сьогодні світ хрещений йде до Бога,
Слова лунають із землі й небес
(Як їх не вистачало на Голгофі…)
- Христос воскрес! - Воістину воскрес!

Христос воскрес, дорогі читачі й блогери!

Коментарі: 45

sonce-33

Самотність

Прочитала вірш Ідеаліста - зачепило
http://blog.i.ua/user/5122682/1140884/

Худ. Андрей Карташов

Самотність сидить у сквері,
На лавці, з вітром укупі.
Самотність не терпить скверни, .
Вона не виносить смути.

Самотність стукає в двері,
У вікна, морозом скуті.
Самотність лоскоче нерви,
Вона не дає заснути.

Клубком підкотить відчАю,
Та нишком - слова не скаже -
Відсуне тебе до краю
І спати під стіну ляже.

Прокинешся рано-вранці -
По дому протяг блукає,
Відчинена кимось фіранка,
Ще тепла чашечка кави...

Коментарі: 76

sonce-33

Добро і Зло (Вибір)

Скільки на світі людина живе -
Потребує підтримки й розради.
Поруч Зло і Добро світове
Ій даватимуть різні поради.

Зло шепоче: "Візьми розтопчи
Квітку в лузі, комашку в полі..."
А Добро: "Треба їх берегти,
Хай живуть і радіють на волі!"

Зло ізнову: "Збреши, обдури,
Вище сядеш та далі підеш..."
А Добро: "Ти, людино, зажди,
На брехні не далеко заїдеш!"

Зло сердито: "Ближнього вбий,
Швидко станеш багатим, щасливим!"
А Добро: "Ні. людино, не смій!
Станеш хижим нелюдом-звіром!"

Споконвіку мешкають поруч вони:
Зло й Добро - дві великих сили.
Прагнеш Світла чи хочеш пітьми?
Все залежить від тебе. людино!

Коментарі: 54

sonce-33

Колись в мені поволі сум засне

Колись в мені поволі сум засне;
Згорнувшись у клубок, повіки стулить.
Дозріле літо в душу зазирне -
Розбудить почуття, давно минулі.

І легко-легко стане на душі,
Немов дитині в переддень причастя.
Поллються з уст молитви чи вірші -
Таке щось гарне... То, напевно, щастя!

Коментарі: 41

sonce-33

Як і тоді...

Гортаю сторінки старої книги,
В ній скільки болю, стільки і хули.
Як і тепер, тоді плели інтриги,
Як і сьогодні, факели несли.

Як і тоді, птахи в душі співають,
І продають Вітчизну та чини.
Як і тоді, в дітей чиїхсь стріляють
Й не хочуть матері жахів війни.

Такі ж прекрасні пишуться картини,
Так само закипає в серці кров...
Незмінною лишається людина,
Безцінними добро є і любов.

Коментарі: 54

sonce-33

Роздуми про людські вади

Скавучала Заздрість: "Давить жаба..."
Жалкувала, і стогнала, вила в ніч.
Хитрість же лукава, звабна баба,
Удавала, що радіє з наших стріч.

Лютувала Злість попри коректність,
Піднімала Глупота на кпини й сміх.
Тільки поміркована Шляхетність
Посміхалася від марних потуг їх.

І замовкли вади - сестри рідні,
Стухли, мов щури перед котом.
Не завжди нам щит і меч потрібні -
Мудрість стане для розважливих щитом.

Коментарі: 48

sonce-33

Не можна жить наполовину

Не можна дихати наполовину,
Кохати вірно й щиросердно жити,
Всміхатися й ховати ніж за спину,
Щоб принагідно ближнього убити.

Плекати дружбу лиш наполовину
Та співчуттям на почуття давити,
Про всяк плести мерзенну павутину,
Щоб друга словом добре придавити.

Пізніш розкаятись наполовину
І знов грішити, каятись, блудить.
Якщо вже жити - чистить без упину
Життя й не зупинятись ні на мить.

Якщо вже жити - то уже на повну,
Іти вперед, не дивлячись назад.
Бо вільний той, хто чітко й безумовно
Обрав свій бік життєвих барикад.

Коментарі: 71

sonce-33

Щось мудруємо...

Щось мудруємо,
                      комбінуємо,
Почуттями в такт
                     все жонглюємо,
Усміхаємось
                      арабесками,
Виливаємо
                     гнів бурлесками.
Ох, травестії
                     світу вічного...
Так набридло вже
                    буть цинічною...
Щиро хочеться
                     вітру свіжості -
Захлюпочеться
                      серце в ніжності.
Задзвенить воно
                       молоточками...
Весняний коктейль
                      п'ю ковточками.

Коментарі: 55

sonce-33

Калина

Звабливою і ніжною весною
На квіти білі падали хрущі,
Їх ніжно пестили п'янкі дощі,
Коли була калина молодою.

Роїлися над квітом її бджоли,
Тремтіли їхні крилечка легкі.
І формувались кетяги пругкі,
Спиваючи зорю лілову.

Улітку сну позбавилась й спокою:
Кохання не відводить від біди...
Гіркими стали ягоди-плоди
В виснажливім двобої із собою.

Зима розбавила життєву прозу,
Бо диво-дивнеє на світі є:
Чомусь солодкою завжди стає
Гірка калина від морозу !

Коментарі: 39