Я думаю знову, Що легко так жити:Образити словомІ поглядом вбити.І легко змінитиВ душі декорації, Минуле зганьбити, Родину і націю.А важко прощатись, І важко простити, Свободі навчатисьІ світ полюбити.Сміятись іскристо, Позбавитись злості.І важко буть чистим, І важко буть сонцем...[Приєднана картинка]

В той день ішов Він на Голгофу, Ніс на собі животворящий хрест. Народ Йому кричатиме вже потім: - Христос воскрес! - Воістину воскрес! Тоді ж тягнув Він непосильну ношу, За ним товпилася юрма пуста. А Він кривавим умивався потом, Від спраги тріскались вуста. Саднили рани на руках Месії, А від важкої ноші ноги гнулись. І розуміла, плачучи, Марія, Що від Ісуса люди відвернулись… А розпинали, Господи, як страшно!.. - Терпи, Ісусе! -...

Читати далі...

Прочитала вірш Ідеаліста - зачепилоhttp://blog.i.ua/user/5122682/1140884/[Приєднана картинка]Худ. Андрей КарташовСамотність сидить у сквері, На лавці, з вітром укупі.Самотність не терпить скверни, .Вона не виносить смути.Самотність стукає в двері, У вікна, морозом скуті.Самотність лоскоче нерви, Вона не дає заснути.Клубком підкотить відчАю, Та нишком - слова не скаже - Відсуне тебе до краюІ спати під стіну ляже.Прокинешся рано-вранці -По дому протяг блукає, Відчинена кимось...

Читати далі...

[Приєднана картинка]Скільки на світі людина живе - Потребує підтримки й розради.Поруч Зло і Добро світовеІй даватимуть різні поради.Зло шепоче: "Візьми розтопчиКвітку в лузі, комашку в полі..."А Добро: "Треба їх берегти, Хай живуть і радіють на волі!"Зло ізнову: "Збреши, обдури, Вище сядеш та далі підеш..."А Добро: "Ти, людино, зажди, На брехні не далеко заїдеш!"Зло сердито: "Ближнього вбий, Швидко станеш багатим...

Читати далі...

Колись в мені поволі сум засне; Згорнувшись у клубок, повіки стулить.Дозріле літо в душу зазирне - Розбудить почуття, давно минулі.І легко-легко стане на душі, Немов дитині в переддень причастя.Поллються з уст молитви чи вірші - Таке щось гарне... То, напевно, щастя![Приєднана картинка]

Гортаю сторінки старої книги, В ній скільки болю, стільки і хули.Як і тепер, тоді плели інтриги, Як і сьогодні, факели несли.Як і тоді, птахи в душі співають, І продають Вітчизну та чини.Як і тоді, в дітей чиїхсь стріляютьЙ не хочуть матері жахів війни.Такі ж прекрасні пишуться картини, Так само закипає в серці кров...Незмінною лишається людина, Безцінними добро є і любов.[Приєднана картинка]

Скавучала Заздрість: "Давить жаба..."Жалкувала, і стогнала, вила в ніч.Хитрість же лукава, звабна баба, Удавала, що радіє з наших стріч.Лютувала Злість попри коректність, Піднімала Глупота на кпини й сміх.Тільки поміркована ШляхетністьПосміхалася від марних потуг їх.І замовкли вади - сестри рідні, Стухли, мов щури перед котом.Не завжди нам щит і меч потрібні -Мудрість стане для розважливих щитом.[Приєднана картинка]

Не можна дихати наполовину, Кохати вірно й щиросердно жити, Всміхатися й ховати ніж за спину, Щоб принагідно ближнього убити.Плекати дружбу лиш наполовинуТа співчуттям на почуття давити, Про всяк плести мерзенну павутину, Щоб друга словом добре придавити.Пізніш розкаятись наполовинуІ знов грішити, каятись, блудить.Якщо вже жити - чистить без упинуЖиття й не зупинятись ні на мить.Якщо вже жити - то уже на повну, Іти вперед, не дивлячись назад.Бо вільний той, хто чітко й...

Читати далі...

Щось мудруємо, комбінуємо, Почуттями в такт все жонглюємо, Усміхаємось арабесками, Виливаємо &nbsp...

Читати далі...

Звабливою і ніжною весною На квіти білі падали хрущі, Їх ніжно пестили п'янкі дощі, Коли була калина молодою.Роїлися над квітом її бджоли, Тремтіли їхні крилечка легкі.І формувались кетяги пругкі, Спиваючи зорю лілову.Улітку сну позбавилась й спокою:Кохання не відводить від біди...Гіркими стали ягоди-плодиВ виснажливім двобої із собою.Зима розбавила життєву прозу, Бо диво-дивнеє на світі є:Чомусь солодкою завжди стаєГірка калина від морозу ![Приєднана картинка]