[Приєднана картинка]"З усіх утрат втрата часу найтяжча." (Г.Сковорода)Безтілесні німі дзеркалаЧують в тиші годинника кроки.За віконцем пташина мала, Мов горішки, видзьобує роки...Розлузала іще один день - Під ногами багато лушпиння...А мені б повернути назадЧас, який пролітає невпинно...Я ж іще не устигла, життя, Заспівати ту пісню найкращу...Наодинці шепне каяття:"Втрата часу, людино, найтяжча..."

Вже третій день зависла тиша, У домі телефон пасе.На вікнах дощ літопис пише, А може, про любов есе.За чаєм хочеться розмови, Душевності і теплоти...У суму присмак полиновий, У смутку запах самоти.Зажевріло на виднокрузі;І поступово дощ затих.Якщо не дзвонять тобі друзі, То значить, добре все у них![Приєднана картинка]

«А что же вы не берёте его к себе, в свет?» — спросил Воланд. «Он не заслужил света, он заслужил покой», — ответил Левий Матвей.Колише небо місячну колискуВ безмежжі зорянім, нічнім.І начищають янголи до блискуБліді зірки у мреві золотім.Пірнають вниз стрімкі метеорити...Пульсує й до сьогодні шал в мені.Та, тільки, як прекрасна Маргарита, Не продаю я душу сатані.Мені, як Майстру, спокою не треба, Бо прагну ...

Читати далі...

[Приєднана картинка]Плодами вистигли сади, Радіють пишні віти:Дозріли яблука-меди, Червоні, соковиті.А яблучка - одне в одно, Тобі сказати мушу!Солодкий сік, смачне виноЛюдську зігріють душу.Так ось і люди, як плоди:Словами зігрівають, Рятують від розпук, біди, До серця пригортають.Але й таке, повір, бува:На вид приємний, милий, Роздивишся - душа гнила, Цей плід гіркий, червивий...Відступиш мовчки - жаль бере:Загруз бідак в гризотах...Подумаєш: нехай живеУ власних же мерзотах. &nbsp...

Читати далі...

[Приєднана картинка]Від різних людей біля себе - Брехливих, мерзенних, облудних - Я чую: "повинна" і "треба"Крізь смог перехресть велелюдних.Проходять етапом, мов круки, Брехливі, мерзенні, облудні.Так вимити хочеться рукиІ сонцем прикрасити будні.Липкі і затерті в них душі, Зчерствілі серця на скорини.Звільняюсь від них, бо я мушуВ собі не споганить людину!

Щодня, від ранку до смеркання, Їй шепотів слова кохання.Як живодайную водицю, Спивав її - не міг напитись.А потім стало усе звичним, Як попіл в мідній попільничці, Мов злегка гіркувата кава, Як свічка в церкві величава.Захоплення полуда спала - І Муза стала нецікава.Не в змозі жити без кохання, Вона розтанула в смерканні...Міняв з тих пір жінок чимало - Та жодна Музою не стала.І зрозумів в осінній день він:Йдуть поруч свято і буденність.З нудьгою радість хороводить, З захопленням байдужість...

Читати далі...

Все спливає життя, мов вода, Я планую, а час коригує.І хотілось би долю здогнать, Та боюсь, що вона не почує...Тож лузає життя мої дні, Я ж не хочу лишатись лушпинням.А думки все долають сумні:Павук-час уже тче павутину...Своїх справ я збираю плоди.На цім світі немов не жила.І все менше у склянці води, І все ближче до слова "була"...[Приєднана картинка]

[Приєднана картинка]Дитя, що лиш на ноги зіп'ялось, Мені сказати щось важливе хоче.Запитує: "А що таке добро?"- У нього, синку, великодні очі.Добро не потребує коректур, Ним неможливо злі діла мережить.Це щит і меч для совісних натур, Воно тобі, малий, тепер належить.Неси його - надбання поколінь - Тому, хто його конче потребує.Даруй - і не чекай добра взамін:Щасливий той, хто не бере - дарує!

[Приєднана картинка]Давно на осінь вказує годинник, А дзеркало лиш знизує плечима.Я ж одночасно пані і дитинаІз мудрими й наївними очима.Усе сплелося напрочУд невинно:Щось плаче і сміється всередині.І повернути стрілочки не можна, Стакан зостався враз напівпорожнім.А сніг на плечі падає й долоні, Розбавить памороззю темні скроні...Бог з ними: віком, дзеркалом, стаканом - Здаватись рано, ні, ще зовсім рано! ...

Читати далі...

За вікном, де шугає вітер, Вчора рідна, сьогодні - чужа, Боса, плащем не прикрита, Самотою бродить душа.У будинку розваги, танці,Ллється музика, сміх лунає, Лиш маленькі домашні капціЩирий смуток і біль відчувають:"Хто, сердешну, її приголубить, Дасть притулок вночі без гроша?Чи її хтось у світі полюбитьПросто так, бо вона - ДУША?"А душа - тонка павутинка -Віднайшла, бідолашна, житло:Чи то Хуха взяла Моховинка, Чи то білка забрала в дупло...*Хухи — лісові&nbsp...

Читати далі...