Сьогодні - як вчора, і так дні за днями, Даремно вдивляюсь в життя об'єктив.Жонглюють актори пустими словами, Де проза в фаворі - зника позитив.У цій суєті я щось ємне втрачаю, І хочеться час зупинити на мить.Ще вчора було, а сьогодні немає..І тоскно на серці, і в грудях щемить.[Приєднана картинка]

Все спливає життя, мов вода, Я планую, а час коригує.І хотілось би долю здогнать, Та боюсь, що вона не почує...Тож лузає життя мої дні, Я ж не хочу лишатись лушпинням.А думки все долають сумні:Павук-час уже тче павутину...Своїх справ я збираю плоди.На цім світі немов не жила.І все менше у склянці води, І все ближче до слова "була"...[Приєднана картинка]

Не можна дихати наполовину, Кохати вірно й щиросердно жити, Всміхатися й ховати ніж за спину, Щоб принагідно ближнього убити.Плекати дружбу лиш наполовинуТа співчуттям на почуття давити, Про всяк плести мерзенну павутину, Щоб друга словом добре придавити.Пізніш розкаятись наполовинуІ знов грішити, каятись, блудить.Якщо вже жити - чистить без упинуЖиття й не зупинятись ні на мить.Якщо вже жити - то уже на повну, Іти вперед, не дивлячись назад.Бо вільний той, хто чітко й...

Читати далі...

Чого хоче жінка? Довіри й тепла, Малих пташенят у гніздечку добра, Обранця надійного, прихистку в домі, Чуттів незрадливих у ніжних долонях.Щоб людяним світ був, і рідні любили, Щоб щебетом птиці уранці будили, І весен чим більш, вечорів волошкових...Чого хоче жінка? Сім'ї і любові![Приєднана картинка]

Світанки, зорі - все не раз було, Впліталися в слова незримі.Та тільки зламане навік крилоТихенько скімлить за плечима.Йому не зрозуміти: як же так, Стрімкі польоти не під силу?Лише вночі так солодко літать, У снах усі літають крила![Приєднана картинка]

Вітаюся із кожним деревцем.Ось абрикоска медом налилася."Добридень!" - повертається лицем."Здорова будь!" - горіх старий озвався."Тобі ще многих літ!" - хитає вишняВід ягідок рясних тужаві віти."Топчіть довгенько ряст", - шепнуть у тишіМаленькі яблучка, теплом зігріті.Життя бажати здавна повелося.Земля, дерева - все до болю рідне.Тепло знайоме в серці розлилося:"Я буду жити, доки вам потрібна!"[Приєднана картинка]

[Приєднана картинка]"З усіх утрат втрата часу найтяжча." (Г.Сковорода)Безтілесні німі дзеркалаЧують в тиші годинника кроки.За віконцем пташина мала, Мов горішки, видзьобує роки...Розлузала іще один день - Під ногами багато лушпиння...А мені б повернути назадЧас, який пролітає невпинно...Я ж іще не устигла, життя, Заспівати ту пісню найкращу...Наодинці шепне каяття:"Втрата часу, людино, найтяжча..."

Ти, може, скажеш, осінь золотава(Бо це мене бентежить як людину), Чому одних вважають мудрецями, А інші душу сушать на скорину?Однакові ж усі, із плоті й крові, Та лиш поглянь: не чоловік - гібрид...І , в створеному для добра й любові, Зника навічно і наймення, й вид...Який же генетичний код народуЗалишимо в доньках ми і в синах?Вона мовчить, лиш душу ворохобить, Настояна на тЕрпких полинах...І, уже традиційно, вірш-відповідь Ягуара 65http://blog.i.ua/user/479006/1225994/Споконвіків ...

Читати далі...

[Приєднана картинка]Звучать пташок веселі переливи, Усе навколо квітом зацвіло.Яка це радість - буть з собою в мирі, Яке це щастя - дарувать тепло!Дзижчать джмелі і кузьки на калині, І жити все в природі поспіша!Так небагато хочеться людині:Щоби співала веснами душа!І хочеться не зникнуть, не пропасти, А в нетолочені упасти спориші.І великодню оду сонцю скластиТа збруненій любові у душі!

[Приєднана картинка]Дитя, що лиш на ноги зіп'ялось, Мені сказати щось важливе хоче.Запитує: "А що таке добро?"- У нього, синку, великодні очі.Добро не потребує коректур, Ним неможливо злі діла мережить.Це щит і меч для совісних натур, Воно тобі, малий, тепер належить.Неси його - надбання поколінь - Тому, хто його конче потребує.Даруй - і не чекай добра взамін:Щасливий той, хто не бере - дарує!