«А что же вы не берёте его к себе, в свет?» — спросил Воланд. «Он не заслужил света, он заслужил покой», — ответил Левий Матвей.Колише небо місячну колискуВ безмежжі зорянім, нічнім.І начищають янголи до блискуБліді зірки у мреві золотім.Пірнають вниз стрімкі метеорити...Пульсує й до сьогодні шал в мені.Та, тільки, як прекрасна Маргарита, Не продаю я душу сатані.Мені, як Майстру, спокою не треба, Бо прагну ...

Читати далі...

Змагають одне одного знайомці - Свята і будні... Так минають дні.Народжується в лоні сонцеІ визріває осінню в мені.Пори цієї менше світла:Дощі в роботу дружно запряглись.Хай злегка сонечко поблікло - Тай менш ймовірно стало обпектись.Хтось скаже: "Світить, та не гріє!" -Тепло дарує сонце й восени!І тріпотить в душі надія:Поволі зріє осінь у мені![Приєднана картинка]

Позліталися ворони в зграї, Лапи їх нагадують корчі.Живляться паскудними плітками, В смітті душ шукаючи харчі.Каркають птахи на непогоду, Трупам вони віченьки клюють.Мовчазним горіхам твердолобимДроблять череп, мозок Ясний п'ють.У бундючних темних кардиналівЧорне горло, злісний силует.Тож тримайтеся від них подалі -Цілим буде мозок і хребет! [Приєднана картинка] &nbsp...

Читати далі...

Прошу лишити літечка ковток, Хай ще побудуть деревця зелені.Та кидають черлено-жовті клениПід ноги листячка жмуток.Усе минає, час не зупинить, Бо невблаганна матінка-природа.Повіє вітер з заходу чи з сходу - Ріка життя поволеньки біжить...У ній не молоко і не вино, А причаїлась неба звабна просинь.Ну що ж поробиш... Я ступаю в осінь, Неначе в уповільненім кіно...[Приєднана картинка]

Ой, як часто на світ позираємЧерез в рами впокорені шибиІ у ближніх своїх підмічаємНе добро, а лиш вади і хиби.А опісля нас мучить сумління:Чом самотність знущається вволю.Віддчиніть, люди, двері і вікна, Відпустіть душу, сповнену болю.І побачивши в людях прекрасне, Возлюбіть їх, неначе себе.Посміхнеться до вас сонце ясне, У долоні промінчик вкладе.На душі стане тепло і чисто, Запанує блаженство у ній.Благодать, наче Діва Пречиста, Прожене ваші думи сумні.[Приєднана картинка]Світ через отвори в ...

Читати далі...

Скавучала Заздрість: "Давить жаба..."Жалкувала, і стогнала, вила в ніч.Хитрість же лукава, звабна баба, Удавала, що радіє з наших стріч.Лютувала Злість попри коректність, Піднімала Глупота на кпини й сміх.Тільки поміркована ШляхетністьПосміхалася від марних потуг їх.І замовкли вади - сестри рідні, Стухли, мов щури перед котом.Не завжди нам щит і меч потрібні -Мудрість стане для розважливих щитом.[Приєднана картинка]

Щодня, від ранку до смеркання, Їй шепотів слова кохання.Як живодайную водицю, Спивав її - не міг напитись.А потім стало усе звичним, Як попіл в мідній попільничці, Мов злегка гіркувата кава, Як свічка в церкві величава.Захоплення полуда спала - І Муза стала нецікава.Не в змозі жити без кохання, Вона розтанула в смерканні...Міняв з тих пір жінок чимало - Та жодна Музою не стала.І зрозумів в осінній день він:Йдуть поруч свято і буденність.З нудьгою радість хороводить, З захопленням байдужість...

Читати далі...

Під враженням вірша Байкаhttp://blog.i.ua/community/53/1277681/Із небуття знайомі силуетиЛишають спогадів терпкий полин.Складає пам'ять пазлові сюжетиПро тих, хто залишився молодим...Роки у герці нам дарують мудрість, Взаміну забираючи близьких.У снах ночами прилітають друзіНавідати товаришів земних.А путь назад, їй Богу, не близенька, Тож наостанок нам махнуть крилом:"За себе і за нас живіть, рідненькі, Ділами множте на землі добро!"І ми живем. За себе і за того, Кого Господь у себе...

Читати далі...

Серпневий вечір плине в млості.Серед кропив і бур'янівМедвяний степ зове у гостіЗвабливим співом цвіркунів.В колисці маків і левкоївЗабуду про свою печаль.І наодинці із собоюСкажу: минулого не жаль.Воно лиш дальній полустанок, Що не міняє мою сутність.А ніч мине - і свіжий ранокПрочинить двері у майбутнє.[Приєднана картинка]

Навесні світ пірнає в цвітіння, Осінь- соняхів стиглих пора.Лише юність жбурляє каміння, Тільки зрілість каміння збира.І парфуми весни протестантські - Осінь пахне гірким полином.Відкорковує юність шампанське, Стигла зрілість смакує вино.О, весна - це не осінь статечна, Обминає спокут каяття.Лише юність грайлива й безпечна, Тільки зрілість цінує життя.[Приєднана картинка]