1Знову мені тривожно,Наче жду іспит в школі.Вимкнуть неспокій можнаКнопкою валідолу. Марно мить оборони,Бо все одно постукаБіль той вселенський в скроні,Вічна душевна мука. Часу зламавши коди,В крапку зібравши простір, В сни мої знов приходять (Може, і явно?) гості. Пустять до мене всіх їхСтіни і двері хати.Я тим гостям не смію Навіть в думках збрехати. Прийдуть у дощ і в спеку І не дадуть заснутиТіні забутих предків,Тіні богів забутих. 2 Вийдуть, немов з туману,Вже й не боюсь...

Читати далі...