Коли цвітуть у полі волошки І поле пахне запахом пшениці, Тоді біжиш до нього навпрошки, Бо в таку пору дома не сидиться. Коли над степом, десь в височині Веселий жайвір крильцями тріпоче, Завжди чомусь ввижаються мені, Як волошки, знайомі чиїсь очі. Тоді до степу хочеться піти І стати перед полем на коліна, І світ цей дивний зором осягти – Такий безмежний, &nbsp...

Читати далі...

***** Плакучі верби біля ставу Поникли віттям до води. Зі мною разом ви зростали, Лишали в пам’яті сліди. О, як же ви повиростали! Неначе рідні дві сестри. Чи ви б тепер мене впізнали, Чи стерли пам’ять злі вітри? Одна верба, як самоцвіти, Моє кохання берегла, Вона одна на цілім світі Любов’ю чистою цвіла. Друга верба в гарячім літі Давала прохолоди тінь, І батоги для ігор дітям, І терпкий запах листя тлінь. О, Верби, Верби! Рідні сестри...

Читати далі...

Ми жили, як подих вітру, Все було, як у вісні. Наших днів жива палітра Усміхалася мені. Наші дні, як дикі коні, Все летіли десь вперед: Теплим дотиком долоні, Чорним пострілом на злет. Все було: і щастя й горе, Днів безмежний океан. Все було, як шторм у морі: Радість, зустрічі й туман… Все залишилось, як в казці: Пережиті нами дні, Зустріч перша в день, на спаса, І кохання на весні. Та ми знали, що пройдемо, Наш земний кипучий путь, Що...

Читати далі...

Я беру Кобзаря у руки, Як Біблію в руки беру. Іду на святе Придніпров’я, Іду на священну гору. Іду до могили Тараса, У цей незабутній світ, Щоб шану йому віддати, Щоб віддати синовній звіт. А поряд вервечкою люди По східцях на гору ідуть, І діти, нащадки Тараса Віночки з ромашок несуть. Під горою Дніпро ревучий, Веселка, що воду все п’є І зайчик, від сонця блискучий Пірнає в дитинство моє. Я пригадую час повоєнний. Нелегка то була...

Читати далі...

Сьогодні 9 березня. День народження Тараса Григоровича Шевченка. Сьогодні Україна відмічає 197 річницю з дня його народження. Величність нашого українського генія відмічає все прогресивне людство, а для нас українців, Т. Г. Шевченко являється неоспоримим символом нашої нації, еталоном справжньої людської моралі і маяком на майбутнє. Але тільки не для тих, хто нині править в нашій державі, а правлять якраз ті, кого Тарас Григорович висміював і ганьбив у своїх...

Читати далі...

Я піду у степ просторий,В степ, де пісня щира лине,Де хлібів безмежне море,Й чути поклик журавлиний. Там моєї УкраїниЗнак життя під світлом сонця.Чути мову солов’їну,Й слово Боже із віконця. Все просте таке, і рідне,Наче мамина долоня,Що в далекому дитинствіГладила дитячі скроні. Там в степах, в курганах давніхНаша пам'ять спить безцінна,І душа героїв справжніх,Що творили Україну. Там у мареві гарячімДесь пливуть козацькі чайки.Зовсім час спинивсь неначе,Лиш пливуть хмаринок зграйки. ...

Читати далі...

Заблишало сонечко в віконце,Вітало день березня восьмий.Радісно синички щебеталиІ шуміли весело сосни. Я сьогодні встану раненько,Привітаю миле жіноцтво.Нехай їхнє личко біленькеВсім засяє добрим пророцтвом. Я сьогодні встану раненько,Загляну коханій у вічі,Скажу: "Добрий ранок рідненька"Живи в моїм серці навічно. Хай накує зозуля сто років,Нам прожити поряд у паріЙ разом увійти у "ворота",Щоб в Раю напитися чарів. Я візьму останнього гроша,Що у нас ...

Читати далі...

Як я прокинусь, ранком після ночі,У моє серце б'є жива краса - То Україна розкриває очіІ рожевіють сонцем небеса. А десь отам... за обрієм далеко,Синіє небо наче Океан.На хаті вже скрекоче мій лелекаЙ душі моєї розквітає стан. Кругом степи колосяться хлібами,Цвітуть черешні у моїм саду.Біля вікна косу сплітає мама,А по селу вже гонять череду. І за вікном , в садочку біля хати,Троянда-квітка знову розцвіла,І у дворі вже порається тато,І ніч пішла, неначе й не була. ...

Читати далі...

Две дороги, две дороги,Только жизнь одна.По одной бегут тревоги, По другой, бежит весна. Где-то там, на перекрёстке…Посреди пути,Неизвестный, кто-то спросит,Как меня найти? И ответят ему люди.Ты иди туда,Где с любовью тебя встретят – Было так, всегда. В дом зайди, где светят окна,Радостью огня,Где щека слезою взмокла – Встретишь там меня. В моём доме, другом будешь,Дам тебе огня,Если, словом ты не блудишь – Ты поймёшь меня. В моём доме дверь открыта,Для друзей моих всегда....

Читати далі...

Все починається із мови З якою ти на світ вродився, З землі - де вперше мовив слово, Із церкви - де ти охрестився. А мені вдовблюють чужу І до моєї тягнуть лапи. Оті настирні чужаки - З азійським присмаком сатрапи. На що мені чужий "язик" - Може він гарний: Я не проти, Та я до рідного вже звик, І мій не давить мені в роті. Мій не "ковєркаєт" слова, Не каже: "нахрен" - мені з ранку. Завжди пісні мені співає Коли...

Читати далі...