Віктор Бойко "ЗЕМЛЯ"

Коли цвітуть у полі волошки

І поле пахне запахом  пшениці,

Тоді біжиш до нього  навпрошки,

Бо в таку пору дома не сидиться.

Коли над степом, десь в височині

Веселий жайвір крильцями тріпоче,

Завжди чомусь ввижаються мені,

Як волошки, знайомі чиїсь очі.

Тоді  до  степу  хочеться  піти

І стати перед полем на коліна,

І світ цей дивний зором осягти –

Такий безмежний,

                       щирий і не тлінний.

Чи є багатства, краще ніж поля,

Коли на них колоситься пшениця

І пахне хлібом  матінка-земля,

І волошки, і літо, що все сниться

О, Земле! Щиро дякую тобі,

Що ти існуєш тисячами років,

Несеш життя неспинно на собі

І я з тобою роблю свої кроки.