занотува син художника. Цікаво дізнатись, як "художник щастя" розрізняв дешеве. (Чи-то позбавлене смаку, читайте).

Из воспоминаний Жана Ренуара, сына художника:

"... В разительном противоречии с невероятной щедростью Ренуара стоят его непонятные заботы об экономии, которую поверхностные люди могли бы принять за скупость.

Если он сидел у камина в одиночестве, то звал Габриэль (служниця і родичка) и заставлял ее снять с огня одно или два полена. Точно так же он распоряжался с углем в печке, где догорали его акварели. Зато, если в мастерской находилась натурщица, он засыпал печку до отказа, не из-за доброты, а из-за опасения, что его натурщица схватит насморк и не сможет позировать обнаженной.

Пока Ренуар еще мог ходить, он отказывался нанимать фиакр. Его возмущали большие чаевые в шикарных ресторанах. Он видел в этом признак малодушия, боязни презрительного взгляда метрдотеля.

Наряду с этим Ренуар питал отвращение к дешевым вещам. Часы, по его мнению, должны были быть золотыми или серебряными. Он не признавал никель. Белье должно было быть только полтняным. Мать не пользовалась бумажными тряпками, которые оставляют на стаканах белые пылинки. И, наоборот, терпеть не мог хрусталя, который считал вульгарным из-за его безупречной чистоты, с удовольствием глядел на бутылки кустарного производства, не одинаковые, из толстого зеленоватого стекла, с отсветами, "богатыми, как волны океана в Бретани". Прилагательное "богатый" он употреблял так же часто, как и противоположное - "бедный". Охотнее Ренуар прибегал к определению "toc" - подделка. Но богатство и бедность для Ренуара означали вовсе не то, что для большинства смертных. С его точки зрения, особняк в Монсо, гордость какого-нибудь миллионера, был всего-навсего "toc". Покосившаяся, набитая детьми в отрепьях хижина на юге была для него "богатой". Однажды он со своим другом обсуждал Рафаэлли, известного живописца того времени, достоинства которого отец признавал с некоторыми оговорками. "Вы должны его любить, - сказал друг, - он писал бедных". "Тут-то и возникают сомнения, - ответил Ренуар, - в живописи нет бедных!"

Вот перечень некоторых вещей, относимых им безоговорочно к категории "бедных": ярко-зеленые, подстриженные английские газоны, белый хлеб, натертые полы, все предметы из каучука; статуи и здания из каррарского мрамора, "пригодного только для кладбищ"; мясо, тушеное на сковороде; соусы с мукой; красители для стряпни; бутафорские камины, выкрашенные черным лаком; нарезанный хлеб (он любил его ломать); фрукты, очищенные ножом со стальным лезвием (он требовал серебряного); бульон, с которого не удален жир; дешевенькое вино в бутылке с красочным ярлыком и громким названием; лакеи, подающие в белых перчатках, чтобы спрятать грязные руки; чехлы, покрывающие мебель, и того более - люстры; щетки для хлебных крошек; книги, резюмирующие писателя или научный вопрос или изглагающие историю искусства в нескольких главах, и заодно - иллюстрированные и периодические журналы, тротуары и дома из бетона; асфальт на улицах; литые предметы; простыни с набойкой; центральное отопление, иначе говоря - "ровное тепло"; к этому разряду он относил смешанные вина; предметы серийного производства; готовую одежду; муляжи на потолках и карнизах; проволочные сетки; животных, стандартизованных рациональными методами выведения; людей, стандартизованных обучением и воспитанием. Один посетитель как-то сказал ему: "В таком-то коньяке я больше всего ценю то, что качество одной бутылки совершенно тождественно качеству любой другой. Никаких сюрпризов!" - "Какое удачное определение небытия!" - ответил Ренуар.

Звідси:

http://impressionnisme.narod.ru/RENUAR/epizode_renuar9.htm

Українці не мають можливості дізнатися всю правду про Нюрнберзький процес, оскільки у нас надруковано 7 з 40 томів матеріалів Нюрнберзького процесу. В неопублікованих томах йдеться про те, що український національно-визвольний рух (лідерами якого, нагадаємо, були Степан Бандера та Роман Шухевич – ред.) був антигітлерівським. Про це заявив професор КНУ імені Т. Шевченка Володимир Сергійчук.

Він зазначив, що опубліковані були саме "ті сім томів, які влаштовували комуністичну пропаганду".

"Представники українського національно-визвольного руху не були засуджені Нюрнберзьким трибуналом, навіть дивізія "Галичина", - підкреслив історик.

У той же час член Центрального комітету Комуністичної партії України, історик Сергій Гмиря заявив, що Компартія готова ініціювати публікацію всіх невиданих томів Нюрнберзького процесу.

Нагадаємо, нещодавно у Держдумі РФ закликали українських політиків "перестати крутитися між спадкоємцями переможців фашистів і спадкоємцями поліцаїв", і назвали тих, хто виступає за Бандеру, "зрадниками свого народу".

-------------------------

Сіоністи підробляли докумети Нюрнберзького трибуналу, які спростовували існування газових камер

Брехня щодо 6 млн. загиблих жидів почалася давно. Втім, її легко виявити при читанні збірника документів Нюрнберзького процесу, опублікованого за часів "хрущовської відлиги" в 1957-1961 рр.. Пропагандисти голокосту впливають на значну частину засобів масової інформації і користуються необізнаністю мас, які не знають, що під час підготовки до процесу було розглянуто понад 100 тисяч захоплених німецьких документів. З них лише близько 10 тисяч були схвалені для подальшого  детального вивчення як такі що мають доказову цінність. Більше 1800 фотографій було відібрані і підготовлені для використання як докази. Але при виданні збірника до нього увійшли документи, які не мають ніякого відношення до Нюрнберзького процесу, до того ж частина з них була зухвало сфабрикована.

Небагатьом відомо, що ті документи, які використали в якості обвинувальних на процесі, крім реєстраційного номера мали номер звинувачення. Наприклад, "Документ НІ-15256, номер звинувачення 2207". "З щотижневого звіту" Фарбен-Освенцім "№ 94, з 8 по 21 березня 1943 р.: в даний час число ув'язнених становить 3517 чол. Намічено закінчення будівництва бараків для розміщення до 1 червня 1943 5 000 ув'язнених. Табір буде розширений і згодом вмістить 6 тис. ув'язнених "(т. 3, с. 720). Наступний Документ НІ-11143, номер звинувачення 150 (т. 3, с. 724) повідомляє, що у вересні 1943 р. на будівництві працювало 20 тис. ув'язнених.

Щоб отримати уявлення про кількість концтаборів і число ув'язнених, потрібно зазначити, що згідно з документами, які фігурували на Нюрнберзькому процесі, до початку Другої світової війни в Німеччині існувало 6 таборів, в яких знаходилося 22 400 ув'язнених. У 1940-1942 рр.. було створено ще 9 таборів. У доповіді начальника адміністративно-господарського управління Поля на ім'я Гіммлера від 15 серпня 1944 наводиться загальна кількість ув'язнених з точністю до однієї людини, які утримуються в таборах Німеччини, Австрії та Польщі - 524 тисяч 286 чол. (379 067 чоловіків і 145119 жінок).

Пропагандисти голокосту основний акцент переносять на Освенцім, де нібито загинуло не то 4, не то 5 млн. жидів. Досі  незрозуміло, чому вони продовжують мусувати ці цифри, адже на Нюрнберзькому процесі фігурувало донесення Поля на ім'я Гіммлера від 8 квітня 1944 р., в якому повідомлялося таке: "Протяжність і велика кількість ув'язнених у концтаборі Освенцім спонукали мене ще в жовтні минулого року запропонувати розділити табір на три частини. Після отримання вашої згоди це було здійснено з 10 листопада 1943 Таким чином, з тих пір в Освенцімі існує три табори. Табір 1 – чоловічий і нараховує в даний час близько 16 тисяч ув'язнених. Табір 2 знаходиться від табору 1 на відстані приблизно 3 км. У ньому розміщено 15 тисяч чоловіків і 21 тисяча жінок. Табір 3 охоплює всі наявні у Верхній Сілезії філії при промислових підприємствах і налічує близько 15 тисяч чоловік, Найбільший з цих таборів знаходиться в Освенцімі при концерні "ІГ Фарбен індустрії ". В даний час у ньому близько 7 тисяч ув'язнених". Таким чином, в районі Освенціма на 8 квітня 1944 р. в цілому перебувало всього 67 тисяч чоловік.

З осені 1944 р. почалася масова евакуація ув'язнених з Освенціма в інші табори. На час визволення Освенціма в таборі залишилося близько двох тисяч хворих. Отже ні про які мільйони ув'язнених, які нібито знаходилися в Освенцімі, не може бути мови. Тому не дивно, що згідно із документами табору, вивезеним в СРСР, загальне число загиблих і померлих своєю смертю за весь час існування табору склало близько 70 тисяч.

Незважаючи на ці факти, упорядники збірки документів Нюрнберзького процесу під керівництвом генерального прокурора СРСР Руденка запхали до збірки зміст газети "Правда" від 7 травня 1945 р. з вигаданими цифрами загиблих в Освенцімі та газовими камерами. Міністра озброєнь Німеччини А. Шпеєра, у віданні якого перебували всі хімічні заводи Німеччини, допитували представник США Джексон і представник СРСР Марк Рагінський (жид). Ні в питаннях, ні у відповідях газові камери не фігурували. Тим не менш, при складанні збірника радянські сіоністи повісили їх на німців.

Вигадуванням неіснуючих газових камер теоретики голокосту продовжували займатися й надалі. Так, у т. 1 на с. 747 вони вписали, нібито "є неспростовні свідчення того, що велика кількість" Циклону Б "поставлялося фірмою" Дегеш "організаціям СС, і цей газ використовувався для масового знищення в'язнів концтаборів, а також табору Освенцім". 42,5% акцій цієї фірми належали концерну "Фарбен", чиї заводи розташовувалися в районі Освенціма. Адміністрація і невелика рада цієї фірми складалася з 11 осіб (Харлайн, Вюрстер та ін.) Проте з документів трибуналу випливає, що "Циклон Б" широко застосовувався в якості інсектициду ще до війни, вироблявся з 1927 р. і був винайдений лауреатом Нобелівської премії з хімії жидом Фріцем Габером. Для необізнаних потрібно зауважити, що інсектицид - хімічний засіб боротьби зі шкідливими комахами, самими небезпечними комахами в таборах були тифозні воші, а також клопи та блохи. «Циклон Б» по сьогодні  виробляється у Чехії в м. Колін під торговою маркою «Uragan D2» (Zyklon перекладається на чеську як Uragan). Отже, "газових камер" немає, а "Циклон" досі виробляють...

У  томі 2 збірника документів Нюрнберзького трибуналу є документи про те, що "Циклон Б" використовувався в циркуляційних газових камерах, які виготовлялися фірмою "Теш і Стабенов". З метою запобігання захворювання ув'язнених тифом (воші були виявлені в концтаборі Бухенвальд) ці камери об'ємом 10 кубічних метрів поставлялися в концтабори. Також є документ від 14 травня 1944 про переведення циркуляційних газових камер з "Циклону Б" на інший газ "Арегінал".

З 24 осіб, які були причетні до виробництва газу "Циклон Б" та виготовлення циркуляційних газових камер і постали перед судом, 11 людей були виправдані. Решта 13 осіб (директори підприємств) були засуджені не за використання газу для знищення людей, а за використання примусової праці ув'язнених на 2-3 роки. Проте й вони невдовзі були звільнені. Цікаво зазначити, що не задовольнившись рішенням Нюрнберзького трибуналу, жиди продовжували тягати по судах генерального директора фірми "Дегеш" Герхарда Петерса. Вісім разів він поставав перед західнонімецькими судами. Останній раз його судили в 1955 році у Франкфурті-на-Майні. Суд в черговий раз виправдав його, вказавши у вироку: "Дійсно, Петерс добровільно погодився поставляти газ у табір. Однак немає можливості безумовно довести, що в Освенцімі вбивали людей за допомогою газу "Циклон Б".

Незважаючи на те, що ні Нюрнберзький трибунал, ні наступні суди, що відбувалися в окупаційних зонах Німеччини, не встановили наявності в концтаборах газових камер для масового знищення людей - радянські сіоністи вклали виготовлений ними документ про газові камери в збірник документів, тим самим вчинивши фальсифікацію. У ході судового розгляду було опитано 116 свідків, всі вони констатували, що велика кількість смертних випадків відбулася через недостатні заходи з техніки безпеки на заводах "ІГ Фарбен" в таборі Освенцім та інших концтаборах. Смерть ув'язнених наступала також через систематичне недоїдання, погані умови утримання, а також від бомбувань концтаборів авіацією союзників.