Марічка Бурмака

Коли по місту розтікається синь,
І, ніби в каві, розчиняється сон,
Коли чекати не лишилося сил,
Ледве чутно скажу.
Коли у сутінках зникають сліди,
І ти не знаєш, що сказати – мовчиш,
Коли один ти у квадраті зі стін,
Я подумаю лиш:

Приспів:
Не забувається любов, не забувається,
Необережно знов і знов серця торкається.
Не забувається любов, не забувається,
І непомітно знов і знов все повертається.

Коли закреслені старі номери,
І божевілля ти не звеш на ім’я,
Про те, що віятимуть теплі вітри,
Скаже хтось і це буду я.
Коли здається, ніби холодно знов,
І неважливо, хто кого залишив,
Можливо, хтось тебе чекає давно,
Хтось такий, як і ти.