хочу сюди!
-
-
44 роки, терези, познайомиться з хлопцем у віці 42-53 років
Замітки з міткою «вірш»
Немов пелюстки тендітних троянд,
розгублені і прозорі.
В незнаних досі тіней краях,
потойбіч страху і горя.
Їх шлях у сутінках десь лежить,
в якомусь іншому серпні.
Не повернеться ніхто і на мить,
назавжди зоставшись у серці.
І кожен самотньо за обрій йдучи
по полю, нескошеним житом,
назад погляне і промовчить,
що так хотілось пожити.
17
Рихмопльотство дитяче (майже)
- 11.08.14, 00:55
Кіндер видала
Жив собі Вася
Був він таксист
Не легке життя було в нього
Та він не журивсь
Світами блудивсь
Темненькими досить ночами
Однак не життя
Як не стане біда
Машинка тут щось поламалась
І тяжко і важко зробити її
Без неї робота погана
Пішов наш герой щастя-долі шукати
І довго предовго блудив
Та так находився, так утомився
Настав його ножкам капець
І вирішив Вася:
"Машина то вєщь"
І треба її починити
В здоровому тілі здоровий хоч дух
Та ніжки старіють з роками
Жізнєнно :)
Жив собі Вася
Був він таксист
Не легке життя було в нього
Та він не журивсь
Світами блудивсь
Темненькими досить ночами
Однак не життя
Як не стане біда
Машинка тут щось поламалась
І тяжко і важко зробити її
Без неї робота погана
Пішов наш герой щастя-долі шукати
І довго предовго блудив
Та так находився, так утомився
Настав його ножкам капець
І вирішив Вася:
"Машина то вєщь"
І треба її починити
В здоровому тілі здоровий хоч дух
Та ніжки старіють з роками
Жізнєнно :)
3
Сергій Жадан
- 27.07.14, 23:31
Сергій Жадан
***
Образ твору
Кожного разу, коли вони зустрічалися,
коли сварилися і сперечалися,
все перекочувалося і не закінчувалось,
і кожного разу повітря засвічувалось,
з очей виганяючи найменший сумнів,
і історія їхніх дивних стосунків
не мала продовження і жодного змісту,
але варта того, щоби її розповісти.
Коли вони втомлювалися і поверталися,
коли вивітрювалися і не віталися,
боролися вперто зі своїми видіннями,
і говорили тільки з псами і тінями,
вони трималися болю і відчаю,
знаючи, що тільки їхньою вбивчою,
понівеченою, північною ніжністю
можна посперечатися з вічністю.
І коли їх вчергове ламало і кидало,
і планети над ними пливли розхитано,
коли їх знаходили ранками тихими,
відслідковуючи їхнє дихання,
вони зупинялися в мороці теплому,
й освітлювали навколишню темряву
зірками, сигналками й сірниками,
переплітаючись язиками.
І кожного разу, коли їх відспівували,
відстрілювали і хором підспівували,
ніби життя кримінальних ангелів
вичитували з церковних євангеліїв,
переповідали їхню історію,
темну, спотворену і нескорену,
переписану,
недоговорену,
ними самими
вкотре повторену.
***
Образ твору
Кожного разу, коли вони зустрічалися,
коли сварилися і сперечалися,
все перекочувалося і не закінчувалось,
і кожного разу повітря засвічувалось,
з очей виганяючи найменший сумнів,
і історія їхніх дивних стосунків
не мала продовження і жодного змісту,
але варта того, щоби її розповісти.
Коли вони втомлювалися і поверталися,
коли вивітрювалися і не віталися,
боролися вперто зі своїми видіннями,
і говорили тільки з псами і тінями,
вони трималися болю і відчаю,
знаючи, що тільки їхньою вбивчою,
понівеченою, північною ніжністю
можна посперечатися з вічністю.
І коли їх вчергове ламало і кидало,
і планети над ними пливли розхитано,
коли їх знаходили ранками тихими,
відслідковуючи їхнє дихання,
вони зупинялися в мороці теплому,
й освітлювали навколишню темряву
зірками, сигналками й сірниками,
переплітаючись язиками.
І кожного разу, коли їх відспівували,
відстрілювали і хором підспівували,
ніби життя кримінальних ангелів
вичитували з церковних євангеліїв,
переповідали їхню історію,
темну, спотворену і нескорену,
переписану,
недоговорену,
ними самими
вкотре повторену.
2
вірш
- 26.07.14, 20:57
к.і.н. Сергій Борисович Буйских просив допомогти в поширені тексту написаного ним.
Проклинаю тебя, Россия!
За неправду, за фальшь, за ложь,
И за то, что с тупою силой
Ты погибель в мой дом несешь.
И за то, что ты растоптала
Дружбу нашу, наше родство.
Как теперь бы не причитала –
Не поверит тебе никто!
Не простит тебя, не приветит,
Не смягчит осужденья взор,
Не сокрыть всем ночам на свете
Черный путинский твой позор!
Стыдно зваться твоим мне сыном…
Говорю, чтоб развеять миф:
Мне Отечество – Украина,
А не твой шизо-«русский мир»!
Не тебе защищать мое право,
Я не звал тебя в край родной.
Ты отныне не можешь, по правде,
Называться великой страной.
Ты – «немытая», как известно,
Не отмоешься никогда.
Дай лишь срок и за все в отместку
Ты получишь и свой Майдан.
И свой Нюрберг неотвратимый!
…С болью в сердце и с гневом в нем,
Проклинаю тебя, Россия
В реваншистском обличье твоем.
Не пугай! Ты – не твердь – руина!
Гибнешь ты, а не мы еси.
Боже сущий, храни Украину,
А Россию в безумстве – спаси…
СЕРГЕЙ БУЙСКИХ,
16.05.14, Киев
2
Олена Кіс-Федорук: Якийсь такий пекучий біль
- 25.07.14, 07:20
Якийсь такий пекучий біль,
Якась така безмірна втома,
У позавимір голосінь
Не рветься крик – у горлі комом.
Нещівне полум’я нудьги
За недосправджене майбутнє,
Чи винні ми, чи винні ми,
Що наше свято стало буднем.
Розділений на двоє світ
Втопає у потоках крові,
Ненависть, лють у боротьбі
І зрада, зрада без любові.
А де любов, а де любов?
Де справжнє, вистраждане Слово?
І знову смерть під Твій Покров
І знову Перст ударив громом.
Дитяче, щире, золоте
І те, не випите до денця,
Лунає плач і жах гряде,
Спливає кров’ю Її серце.
У лицедії і брехні
Клоноване буття історії –
Невинні, прокляті і ті
Розіп’яті на крилах боїнга.
18.07.2014
Якась така безмірна втома,
У позавимір голосінь
Не рветься крик – у горлі комом.
Нещівне полум’я нудьги
За недосправджене майбутнє,
Чи винні ми, чи винні ми,
Що наше свято стало буднем.
Розділений на двоє світ
Втопає у потоках крові,
Ненависть, лють у боротьбі
І зрада, зрада без любові.
А де любов, а де любов?
Де справжнє, вистраждане Слово?
І знову смерть під Твій Покров
І знову Перст ударив громом.
Дитяче, щире, золоте
І те, не випите до денця,
Лунає плач і жах гряде,
Спливає кров’ю Її серце.
У лицедії і брехні
Клоноване буття історії –
Невинні, прокляті і ті
Розіп’яті на крилах боїнга.
18.07.2014
3
Красивой женщины портрет
- 21.07.14, 20:56
Красивой женщины портрет
Закрыл собой слова и мысли,
Что из глубин столетий вышли,
Неся умам прозренья свет.
Улыбку ангела в губах
Лишь уголками предвещая
И ничего не обещая,
Открыла всё, что прячет страх.
Упрямо ищущий ответ
Кипит, сжигаем жаждой знанья,
И... остужает мысль желаньем
Красивой женщины портрет.(с)
Закрыл собой слова и мысли,
Что из глубин столетий вышли,
Неся умам прозренья свет.
Улыбку ангела в губах
Лишь уголками предвещая
И ничего не обещая,
Открыла всё, что прячет страх.
Упрямо ищущий ответ
Кипит, сжигаем жаждой знанья,
И... остужает мысль желаньем
Красивой женщины портрет.(с)
1
Без картинки.....
- 20.07.14, 16:22
Без картинки.
Без картинки там де двоє,
Де рука в руці і на небі зорі.
Де аромат парфумів і літній вечір,
Водоспад волосся омиває її плечі.
Ніжність рук і дотик губ,
За спиною крила і не потрібний парашут.
Заховатись від усього світу!
Лише в двох, радіти як маленькі діти.
Туди, де їхні серця б'ються в унісон.
Квитки на море, плацкартний вагон...
Без картинки де справді в двох є почуття,
Де справді все взаємно!
І не сховати щасливого лиця,
Коли вона шепоче що кохає, так тихенько...
Без СМСок, дзвінків і повідомлень.
Без прогулянок теплої ночі, коли місяць в повні.
Під зорями, чи просто під краплинки з небес.
Без картинки. Без... Без... Без...
3
Искренность
- 31.05.14, 00:21
Искренность.
Мне нравится смеяться и шутить
И нравится,когда другие шутят.
Мне нравится самой собою быть,
Не думая о том,что скажут люди.
Мне нравится о будущем мечтать,
Пусть тем мечтам не суждено свершиться,
Пусть это глупо-в облаках летать,
А я летаю!Каждый день.Как птица...
Мне нравится,когда не прячут слез,
Когда обид и боли не скрывают
И если плачется,то плакаться всерьез
Отравленные слезы не глотая.
Мне нравятся хорошие стихи
И люди,что не льстят и не лукавят,
Мне нравится любовь свою дарить
Тем,кто ее так мало получает.
Мне нравится и я хочу так жить!
Я буду верить в чудеса и в сказку,
Не надо меня "правилам"учить
Я лучше чувствую себя - без маски!
Оксана Аксютик
Мне нравится смеяться и шутить
И нравится,когда другие шутят.
Мне нравится самой собою быть,
Не думая о том,что скажут люди.
Мне нравится о будущем мечтать,
Пусть тем мечтам не суждено свершиться,
Пусть это глупо-в облаках летать,
А я летаю!Каждый день.Как птица...
Мне нравится,когда не прячут слез,
Когда обид и боли не скрывают
И если плачется,то плакаться всерьез
Отравленные слезы не глотая.
Мне нравятся хорошие стихи
И люди,что не льстят и не лукавят,
Мне нравится любовь свою дарить
Тем,кто ее так мало получает.
Мне нравится и я хочу так жить!
Я буду верить в чудеса и в сказку,
Не надо меня "правилам"учить
Я лучше чувствую себя - без маски!
Оксана Аксютик
1
Вона любила сіль з лимоном
- 18.05.14, 23:18
Вона любила сіль з лимоном…
В ній поєднались всі смаки.
І сміх дзвенів криштальним дзвоном
Від дотику його руки…
Вона любила орхідеї,
Та дарували їх не ті…
І божевільні всі ідеї
Топила в своїй самоті…
Вона міцну любила каву
І мріяла про теплий дім,
Писала вірші, мов забаву
Та знала, що не буде з ним…
Вона любила грім і грози,
Червоні вина і весну…
Вона ховала свої сльози
За посмішку свою ясну…
Вона любила тепле море,
Світанок, запах після злив…
Вона любила сонце й гори…
А він …лише її любив…
Алла Вітвицька
2
