Може хтось його і любить, але я його ненавиджу...всюди п"яні, всюди неадеквати...доки доїдеш додому - надихаєшся перегаром і нанервуєшся так що вже нічого не хочеться...більш за все дивує те що о 18.00 народ вже в дупель готовий. коли вони встигають?

...ходити на сабантуї в лабораторію. Питання з примусовою пиятикою вже більш-менш не стоїть, моє вперте і постійне "ні" нарешті дішло. Але тепер вилізла нова проблема - як понапиваються одразу починаються розмови про те "яка кафедра багата і як вона їх бідних обділяє". Намагаюсь не встрягати, але деколи не витримую. Просто тому що кафедра для мене асоціюється з моїм дідом і його друзями яких я знаю з народження і щось ні разу не помічала щоб на них звідкісь золоті гори падали...і лабораторки на кафедрі так само в основному робляться коштом викладачів і ремонти трапляються так само раз на 30 років...але, блін, як завжди у сусіда все краще і все завидно...більш за все дістає те що починаються вимоги визначитися чи я "кафедральна" чи "лабораторна"...і порадитись як себе краще повести, так щоб ні з ким відносини не псувати нема з ким...а мене цікавить і наука, а отже лабораторія, і викладання, а отже кафедра, тож найближчі роки всеодно буду продовжувати жити десь посередині...слава Богу до 20 січня я можу спокійно з"їзджати з будь-яких запрошень, останнє було від моєї подруги, їй я відмовити не могла...

Бюрократія, бюрократія і ще раз бюрократія...Так вийшло що я оформлена в КПІ на дві посади постійно і ще за рік буває пару штук договірних. Не говорячи про те що це три різні відділи кадрів, мені кожен раз треба оббігати заново всі інструктажі...Зараз ще гряде закінчення аспірантури і оформлення в штат, черговий раз мотатиму кола по кабінетах...

Вбиває фраза "Ти ще молода, можеш постояти/пройти пішки" Ніби молодість у наш час є запорукою 100% здоров"я і невичерпної енергії...Сьогодні вранці в маршрутці взагалі вбила ситуація - я поступилася місцем матері з маленькою дитиною, але на місце одразу плюхнулась тітка вагою в центнер зі словами "Вона молода, може і постояти"...

Вже давно зрозуміло що з іноземців до нас вчитися приїзджають ті у кого нема ані мізків ані грошей вчитися в європейських вузах. Але якщо в"єтнамці, китайці і частина арабів ще принаймі намагаються зробити вигляд що вони вчаться то турки тупо забивають на навчання і сидять по 3-4 роки на одному курсі. Нам то не жаль, кожен їх виліт піднімає їм же вартість навчання, але буває цікаво дізнатися що виявляється у тебе є 6 студентів яких ніхто в очі не бачив. А один араб взагалі прийшов до мене з філософським запитанням "Я не хочу робити лабораторні, що мені робити?" і був дуже здивований дізнавшись що інші його колеги таки ходять на лабораторні і роблять їх...

Прийшла пора звітів і захистів - і мені самій звітувати через тиждень і є можливість послухати як відбуваються захисти і звіти у інших...трохи розстроєна тим що пропустила один з захистів по суміжній тематиці, дату захисту стільки разів переносили, що про неї більшість з тих хто там був дізналися абсолютно випадково, а мені не поталанило...Наступну дисертантку вже персонально попросила мені подзвонити чи написати коли буде точно відома дата захисту...

        [ Текст ]

Їхала я сьогодні в тролейбусі...як не парадоксально, але нещодавно я виявила що тролейбуси виявляється ходять частіше, менш забитими і швидше ніж маршрутки, причому люди вперто продовжують вистоювати чергу і пакуватися як оселедці за 2 гривні, якщо зовсім поруч можна проїхати за 1,50 в напівпустому транспорті...

Отже їду я в тролейбусі і поруч зі мною сидить дівчина десь мого віку, може навіть молодше. Всю дорогу, кожні 5 хвилин вона дзвонила по телефону своєму хлопцю (судячи з відсутності обручки до загсу справа ще не дійшла) і видавала йому вказівки: "Почисть картоплю", "Постав яйця варитися", "Поріж цибулю чорним ножиком, маленькими шматочками, а не як в минулий раз, і постав її смажитись у зеленій пательні. І не забудь витяжку включити" і так разів 6 чи 7, до її приходу він явно зготував їй повноцінну вечерю. Десь раз на 3-4 хлопець вочевидь не надто ласкаво відповів (мушу сказати їй попався терплячий, я б з другого дзвінка стала б дибки) і вона почала ображатись: "Чому ти таким тоном зі мною говориш? - Треба відповідати "Добре, сонечко, я все зроблю" - Ти забув сказати "сонеко" - Чому ти такий злий до мене? - Скажи мені "сонечко"...

 

Мої кошкоморди вже давно вивчили що означає дзвінок будильника. Перш за все це означає що я вже прокидаюсь і можна з чистою совістю пришвидшувати процес - наприклад з муркотом і підмявкуванням пострибати по мені чи потикатися холодним носом в обличчя, а потім всістися на грудях так що відкриваючи очі можна інфаркт вхопити
В основному побудкою займається Тімка, Гердана хіба може приєднатися до вільної боротьби у мене на спині
Проте сьогодні на будильник ніхто не зреагував. Я була здивована, але о 8 ранку мій мозок ще не прокинувся тому особливої уваги не звернула. Проте у ванну мене супроводжувала  лише Герда, а коронне місце на шафці під стелею пустувало. Коли я побачила нез"їдену вечерю я вже запанікувала і почала обшукувати квартиру, не розуміючи куди могла подітися кішка при закритих вікнах і дверях. В голові малювалися страшні сцени що вона залізла під ванну і їй там стало зле, пригадалася минулорічна епопея з падінням Герди з вікна...ані шурхотіння пакетом з кормом, ані звук відкриваючоїся консерви не допомогли, ніде анічирк, перевірила всі шафи і навіть під"їзд...нарешті вже поснідавши пішла на балкон струсити скатертину і почула мявкання в балконній шафі. Коли вона встигла туди залізти - незрозуміло, я її відкривала ще ввечері буквально на 2 хвилини аби взяти горщик для квітів, це ж треба бути такою шустрою любительницею пригод на свій чорний хвіст)))

За три дні - дві поїздки в маршрутках з пригодами і шкандалями...причом обидва рази один і той самий маршрут, прям карма якась

Перший раз водій прихопив якогось свого знайомого, в дупель п"яного. Мало того що він розвалився на два сидіння, так ще й придовбувався до всіх оточуючих пасажирів і поливав їм взуття пивом з відкритої пляшки. Водій при цьому робив вигляд що все нормально і взагалі він нічого не бачить. Навіть коли деякі пасажири почали вимагати повернути гроші за проїзд або висадити п"яницю він повернув гроші, але "дружбана" не висадив...

Другий раз у маршрутку завалилася тітка з двома дворнягами - без намордників і з мотузками замість ошийників і поводків. Що від тітки що від собак смерділо неймовірно. За проїзд вона не платила - звісно ж пенсіонер-інвалід на голову. Обматюкала всіх хто просив її принаймі зайняти одиночне місце, а не подвійне і почала читати на всю маршрутку лекцію про те що собак треба любити, а ті хто не хочуть прибрати їх з вулиць - нелюді і вбивці. Цього разу правда водій не витримав і висадив її на найближчій зупинці. Саме паршиве що вдома зняла зі штанів блоху - явно собачки "поділились". Тепер прийдеться черговий витрачатися на обробку банди від бліх (

 Унылая пора! очей очарованье!
Приятна мне твоя прощальная краса --
Люблю я пышное природы увяданье,
В багрец и в золото одетые леса...
/А.С. Пушкин/

...а я люблю осінь...люблю кришталево-прозоре повітря з присмаком прілого і спаленого листя...люблю прохолодно-сонячні дні бабиного літа...люблю золото кленів та осик, багрянець дубів і червоно-сині відливи дикого винограду...люблю шарудіти листям під ногами і збирати з нього букети...люблю терпкий аромат хризантем і неповторні візерунки осінніх клумб...люблю особливу осінню романтику і шурхіт дощу по парасольці... 

Хочу назад літо і 38 тепла...в лабораторії +12 і опалення включать невідомо коли, студенти і науковці вважаються самими морозостійкими категоріями...Дома рятує духовка і обігрівач, принаймі у кухні і кімнті можна існувати...
Трохи втомилює життя на два доми, не як сам факт такого життя, а те що ніяк не вдається налагодити ритм життя так щоб все встигати і при цьому не сильно напружватись...я знаю що я багато хочу, але так само знаю що це абсолютно можливо...проблема тільки в купі справ які відкладаються ще з літа і тепер їх гора лякає мене своїми об"ємами. Хоча якщо до неї таки взятися то виявляється що не все так погано...і справ там годинки на дві...
Вдалині маячить привид предзахисту, і якось я до нього надто пофігістично ставлюсь...Не можу сказати що я геть не готова, мені є з чим вийти і не посоромитись і мабуть це мене і розслабляє найбільше, але буде краще якщо вдасться завершити ще ряд досліджень, проведення яких нажаль не від мене залежить...а також дуже варто повторити для вірності ряд вимірювань...
Чогось майже зовсім закинула фотографію...може просто такий період...
З великим задоволенням перечитую Війну і Мир...
Майже кожні вихідні буваю на дачі...
Пішла на німецьку - з одного боку третя романо-германська мова то набагато простіше ніж перша, але є і свої проблеми, перш за все з читанням, хоча після двох занять висновки звісно робити ранувато. Обіцяють що за три місяці заговорю, подивимся...