Якщо ви хочете доїжджати додому живими і цілими та не ставати причиною ДТП не їздіть будь-ласка в темному одязі в темряві, не те що без ліхтарів, а без жодного світловідбивача в третьому ряду проспекту Ватутіна...
Я розумію що ви круті, а нас "возять як худобу", але це не привід кидатися під колеса маршрутки з-за фури і змушувати її гальмувати так що пасажири летять у лобове скло...щастя того придурка що він швидко втік бо руки-ноги йому поламати рвався не тільки водій..

Сьогодні поекспериментувала) Як на мене то вдало
По-перше зручно і комфортно - автобус підходить майже пустий, в електричці більшість народу виходить на Петрівці, далі хоч танцюй в вагоні.
По-друге - красиві пейзажі і при переїзді через Дніпро і в Сирецькому парку та на Берестейці, та і взагалі приємніше ніж під землею.
По-третє  - ціна, 2 гривні супротив 3 у кращому випадку, а частіше я витрачаю до  6 - 6.5 гривень
Єдиний мінус - виходить хвилин на 20 довше ніж маршрутка-метро-маршрутка, або на 10 хвилин довше ніж якщо іти через парк пішки. Ну і те що якщо пропустиш електричку то наступна через 17 хвилин.
Доречі, виявляється тепер електричка ходить і по вихідних, щоправда вдвійчи рідше.

P.S. Якщо комусь треба - можу відфотографувати розклад

Віндоус таки не дотягнув до хоча б передзахисту, хоча і побив всі мої особисті рекорди живучості, простоявши 3,5 роки. Виловила в університеті якийсь вірус який мені заблокував екран і почав вимагати грошей. Теоретично можна було б взяти у зятя диск антивірусника і обійтися малою кров"ю, але по-перше за ним треба було б їхати на інший кінець міста, а по-друге пацієнт і так вже був напівмертвий.
Тому таки переставила віндоус, тепер насолоджуюсь "літаючою" машиною і припиненням купи глюків )

Ненавиджу тих хто придумав писати дисертації, Майкрософт і і авторів з матюкливими фамілями які не знають англійської...

Хочу регулярно прибирати в квартирі, щодня готувати пироги, освоювати нову швацьку машинку (досі стоїть нерозпакована навіть), а вечорами пити чай, в"язати і вишивати під гарне кіно...

Не ходіть дітки в аспірантуру, під кінець там дуже паршиво...

Я не можу сказати що я всіх свої родичів люблю, але з переважною більшістю бабусиних племінників і племінниць мені справді приємно спілкуватись. Тим більше що так склалось що я їх ровесниця, а декого навіть старша. Жаль тіки що ті кого я люблю найбільше живуть найдалі, тож рідкісні очні зустрічі це завжди море позитиву...

Вчора і сьогодні зустрічалась зі своїм наймолодшим дядьком після десятирічної перерви. Цікаво так. Я його пам"ятаю зовсім хлопчиськом, а тепер серйозний такий дядько, навіть забуваєш що я взагалі-то старша. Хоча все ще по дитячому трохи хвалькуватий і вираховує різницю у віці до місяця))) Але водночас відчувається що він вже давно зрілий чоловік здатний аналізувати, приймати рішення, прораховувати майбутнє. Який говорить не про те як і де протринькати гроші, а розказує про роботу, про потребу в другій освіті, про ситуацію в країні...

Не знаю що це - гени чи традиції виховання, але всі чоловіки у цій родині Чоловіки. Починаючи від мого батька і закінчуючи його наймолодшим кузеном, з яким у них різниця 30 років. Вони не ідеальні, кожен зі своїм характером, але всім їм притаманна працьовитість, вміння вигрібати з будь-яких перепитій життя і бути справді головою родини. Те чого дуже багатьом чоловікам зараз не вистачає. Раніше, поки самій не поталанило нарешті, навіть трохи заздрила їх дружинам і подругам, бо натрапити на такого чоловіка то є справді велике везіння. Уявити щоб хтось з них заліг на канапу чи дозволив дружині забезпечувати родину я не можу. Таке виховання, такі характери 

Ніколи не думала що для написання лекції на півтори години мені знадобиться шість годин. Починаю розуміти чому у викладачів такий "вільний" графік, Лафа закінчується рівно тоді коли починаєш повноцінно вести курси...

Звісно з часом воно буде простіше і легше, все-таки не кожен же раз мені даватимуть курси які я навіть не слухала, та і з часом будуть якісь наробки, але цей семестр точно прийдеться попітніти)

P.S. І це я ще навіть не бралася за супровідні папірці

Реклама Дрім-Тауна

"На мебель цены хороши, а сдача на пропой души"

Внизу переклад українською "На меблі ціни гарні, а здача на свято душі"

Вже другий день прокидаюсь у 4.44 рівно, хвилин 30-40 не можу заснути, потім засинаю і сплю нормально до ранку. Нервовий варіант виключається бо нема ніби звідки - відпуска, дача, візи видали, дисер на 2/3 написаний. Ну ноут сдох повторно, але він поки що на гарантії після ремонту і не буде мені потрібен найближчий місяць, тож тим не переймаюсь...Ну, відпускні наполовину тіки заплатили, але, знов таки, чоловіча половина сказала тим не перейматися і що гроші будуть...Хіба що підсвідомість грається в свої ігри або, як дід каже, якась зірка в цей момент на мене світить...

Як не дивно, але візи нам вкотре дали...причому всім і навіть тим кому я була певна що відмовлять. І майже всій групі  - безкоштовно, не залежно від віку. Все-таки у словах "культурний обмін" мабуть є якась прихована магія))

Не можу сказати що цього року я прям рвалася їхати, якось надто багато справ треба полишити майже на місяць, та і минуле літо без поїздки було настільки приємним і спокійним що хотілося б повторення...схоже я таки старішаю)))

Але і сказати що я не хочу їхати я не можу, вже з місяць я марю нічними дорогами, маленькими тихими містечками Акітанії і сонячним узбережжям Каталонії...та і програма зупинок в дорозі цього року просто казкова Прага, Дрезден, Брюгге, Тулуза, Флоренція, Мюнхен і Зальцбург...

Тому чекайте на мене за місяць з мішком фотографій і вражень. Ну і звісно про свою маленьку винотеку я також не забуду, а то за два роки вона якось аж надто скоротилась)))

...кожного дисертанта - ноут, який вмирає за півтора місяці до передзахисту...На щастя я маю звичку бекапити все більш-менш цінне, а коли виявилось що жорсткий диск дуже навіть живий то взагалі прийшло полегшення...завтра повезу в ремонт, попередньо ніби здохла система живлення...P.S. Добре коли у родині не один комп"ютер)