З сьогоднішнього дня на роботу мені на 9 - жах просто... Проте якби це було взимку - точно повісилась, а так - що може бути краще за ранкову прогулянку до кінцевої маршрутки крізь підсвічені під сонцем весняні двори....

А ще - як чудово прокидатись від муркотіння кицьки над вухом і холодного носа у щоку :))) Зара не уявляю як я стіки часу прожила без тваринки в домі...без вечірнього тупотіння по коридору (не знаю як ці 700г ваги примудряються шуміти як стадо диких мустангів :) ), без хитрих оченят з-під крісла ("ну як ти могла подумати що це я його деру")...

Потроху прибираюся в квартирі, щось міняю...будую плани - життя продовжується, весна іде :)))

І взагалі - життя прекрасне:))) Посміхніться :)))

Судьба  совсем  скелетом  стала
Но  всё  дудит  в  свою  трубу
И  нам  с  тобою  не  пристало
Скулить  и  ныть,  кусать  губу...
Пусть  лучше  музыка  играет
И  соло  на  трубе  -  в  судьбе
Ещё  не  раз  с  тобой  сыграем
На  этой  кругленькой  земле  !
Не  в  оптимизме  нашем  дело
И  не  в  удаче  вовсе  –  нет...
Ну  сколько  можно  ?  -  Надоело  !
Тянуть  за  пройгрышный  билет  !
Мне  надоели  воздыханья
Что,  то  не  так  и  там  ни  как...
Я  круг  порочный  –  РАЗРЫВАЮ  !
Да  будет  свет  !  Да  сгинет  мрак  !
Пусть  будет  всё,  что  я  желаю
Себе,  друзьям,  своей  любви
Я  вновь  страницу  открываю...
Ну  что,  Судьба  ?!  Давай  –  пиши  !!!

 

 

 

Одне з найбільших чудес життя для мене, це коли ти зустрічаєш людей які буквально з першого погляду стають рідними.І що найчудесніше - так це те що ця зустріч таки відбувається, попри відстань в тисячі кілометрів, різні країни, різні мови і те що ще два тижні тому ви не підозрювали про існування один-одного. І віднині ти знаєш що на іншому кінці світу є люди які раді будуть тебе бачити...
Друге чудо це те що цей зв"язок триватиме стільки скільки забажаєш, аби було тільки бажання знаходити способи для спілкування і можливості для нових зустрічей...і ані час, ані відстань насправді не є завадою

P.S. Схоже я вже розучилась думки українською висловлювати )))

Як завжди, по закону Мерфі щойно я оплатила інтернет як він пропав...

Свого часу я підключилася до локалної мережі iHome  саме тому що це не Воля-кабель і проблем з інтернетом має бути набагато менше. Перші півтора роки саме так і було - пропажа інтернету на пів-дня вважалася за надзвичайну подію, технічна підтримка працювала неймовірно оперативно - майстер приходив максимум за годину після подання заявки...

Приколи почалися після злиття чи то продажу з більш потужним провайдером Freenet - ну, переоформлення договору то півбіди - тариф у мене лишився той самий навіть трохи дешевший, з"явилась можливість поповнювати рахунок напряму через платіжні термінали...

А от технічне обслуговування м"яко кажучи погіршилось...Служба підтримки - одна, на весь лівий берег, телефон - також один, на ньому сидить аж два оператори...додзвонитись - практично нереально, до того ж там є прикол, коли ти додзвонюєшся - гудки не йдуть, тре просто чекати доки візьмуть трубку - не знаю чи то спеціально чи ні, але якщо не знати то не чуючи гудків просто кладеш слухавку думаючи що щось не з"єднує...Тому не додзвонившись і не маючи інтернета другий день попросила куму зайти лишити заявку - територіально центральний офіс на Позняках, в тому що біля мене на Троєщині тебе просто посилають, причому відкритим текстом - "Ми займаємся тіки оформленням договорів". Заявку вона лишила, її запевнили що протягом дня все виправлять. Чекаю день, чекаю другий...терпець закінчується - сама їду на Позняки, як раз тре було з малим хресником посидіти, приходим в офіс - якби не малий не знаю скіки я чекала, бо інженерів викликали трийчі, доки дитина не підняла крик, вони і не ворушились...Виявилось що першу заявку вони взагалі не зареєстрували - "ми за першим раз реєструєм тільки серйозні заявки" ("Сетевой кабель не подключен" це тіпа несерйозно). Цей раз вже реєструють і запевняють що "через два дні все виправим". Два дні, три дні - знов приїжджаю, виявляється мою заявку ще не розглядали "У нас проходить модернізація мережі і заявки абонентів обслуговуються в останню чергу", я нависнію і починаю вже скандалити і вимагати розмови з керівництвом. Мене заспокоюють, обіцяють на наступний день направити майстра. Звичайно майстра нема, проте в телефонному режимі прориваюсь до керівництва, знов обіцянки - "Завтра, з самого ранку".Зранку - тиша, знов дзвоню "Ой, так-так, зараз направим"

Нарешті (з моменту зникнення інтернету пройшло 10 днів) до мене прийшов майстер - подивився і сказав що кабель перерізали (неофіційно додав що скорше за все вони самі ж, протягуючи іншу квартиру) і тре лишати заявку на монтажників для перепротяжки кабеля "У нас зараз багато роботи, тому може до кінця наступного тижня..." Отут то мені і придалися обачно залишені на моєму мобільному номери телефонів начальства...(що я їм казала цензурою вирізано )) ). Обіцяють після вихідних все виправити "Ваша заявка помічена як першочергова".

Перший раз за весь час не схибили - в понеділок зрану прийшли монтажники і за годину я і ще одна квартира яка висіла на цьому ж кабелі отримали інтернет (все думаю чи не піти з сусідів могорич збити ;) ) І заради цієї години роботи двох працівників я мусила двійчи з"їздити з Троєщини на Позняки, неміряно раз подзвонити і поскандалити, інакше ще тижні зо два сиділа б без інтернету.

Гроші за дні без інтернету сьогодні повернули, хоча звісно для цього тре було їм ще раз дзвонити...парадокс - тер на мої дзвінки служба підтримки відповідає практично з першого гудка )))

Тепер думаю що його робити

Акт Перший - "За дурною головою"

Ідіотів в цій історії щонайменше двоє. Перший почав посеред чотирьохрядного проспекту вивертати з правого ряду ліворуч, звісно підрізав всіх, результат - тормози, гудки і мати. На перший погляд обійшлося без зіткнень. Але як виявилось другий ідіот таки примудрився в цей момент вляпатись в нашу маршрутку. Ідіот не тому що вляпався - а тому що вирішив "розібратись", наздогнав через кілометрів п"ять маршрутку, притис до бордюру і поліз з монтіровкою на водія, розбив бокове і лобове скло. Та подряпина яка лишилась на крилі його не такої вже і дорогої машини не варта і чверті тих грошей які йому прийдеться викласти за подальшу поведінку...

Акт Другий - "Це не лікується"

До того що машини в центрі міста ставлять як попало і про пункт ПДР де сказано про "не менше 2-х метрів для проходу пасажирів" ніхто не пам"ятає я вже звикла. Дорога до будинку моїх батьків - це завжди перевірка габаритів, бо приходиться протискуватись між парканом і машинами, що понаставляли працівники Міністерства культури. От і цього разу біля самого паркану встала іномарка з якимось начальством. Місця лишилось небагато, але прослизнути можна. Але тут відкрилися двері, і начальство вилізло...я зупинилась зачекати поки воно пройде..."Чого стала, я тебе не пропущу! Обходь по дорозі!"...я людина деколи вперта і нікуди не поспішала, до того ж попереду стояла вантажівка і вискакувати з-за неї на дорогу мені аж ніяк не хотілось, тому сперлася на паркан і вирішила почекати. Нє, воно дістало мобілку і стало говорити, не закриваючі двері і не відходячі від машини. Я вирішила не зв"язуватись з дурнем і таки обійшла по дорозі. Щойно я пройшла воно закрило двері і пішло в своє Міністерство культури...

И все терялось в снежной мгле
Седой и белой.
Свеча горела на столе,
Свеча горела.

/.Б. Пастернак/

Будьте обережними зі своїми бажаннями - вони мають здатність здійснюватися...

От чесно, прокинувшись сьогодні нікули не хтіла йти - на вулиці завірюха і мороз, навіть коли виглядало сонечко вітер пронизував до кісток...так хотілось спокійного вечора за ноутом з вишивкою у руках і чашкою запашного чаю...

Але плани наполеонівськи - спочатку з сестрою в бібліотеку Вернадського гризти граніт докторських дисертацій, потім на джазовий концерт... В бібліотеку я таки доїхала, але не взяла паспорт, а там навіть всередину не пускають без читацького...повернулась додому без будь-якого бажання куди-небудь ще вилазити і тому навіть не образилась на лист  "нажаль сьогодні не вийде".

І тер маю як і хтіла  - спокійний, лінькуватий вечір дома ))) Наодинці з запаленою свічкою і гітарою...

За два місяці фільтр тонкої очистки в осмосі став з білого коричневим . І це при тому що перед ним ще два фільтри стоїть...

Колыбель. Пеленки. Плач.
Слово. Шаг. Простуда. Врач.
Беготня. Игрушки. Брат .
Двор. Качели. Детский сад.
Школа. Двойка. Тройка. Пять.
Мяч. Подножка. Гипс. Кровать.
Драка. Кровь. Разбитый нос.
Двор. Друзья. Тусовка. Форс.
Институт. Весна. Кусты.
Лето. Сессия. Хвосты.
Пиво. Водка. Джин со льдом.
Кофе. Сессия. Диплом .
Романтизм. Любовь. Звезда.
Руки. Губы. Ночь без сна.
Свадьба. Теща. Тесть. Капкан.
Ссора. Клуб. Друзья. Стакан.
Дом. Работа.
Дом. Семья.
Солнце. Лето.
Снег. Зима.
Сын. Пеленки. Колыбель.
Стресс. Любовница. Постель.
Бизнес. Деньги. План. Аврал.
Телевизор. Сериал.
Дача. Вишни. Кабачки.
Седина. Мигрень. Очки.
Внук. Пеленки. Колыбель.
Стресс. Давление. Постель.
Сердце. Почки. Кости. Врач.
Речи. Гроб. Прощанье. Плач