Одна дівчина вирішила замовити сукню у відомого кравця, тому що шив він гарно і завжди сумлінно. Однак вона вважала, що його сукні надто дорогі. А тому, зайшовши в майстерню, передусім вирішила домовитися про ціну.
-Ви дуже дорого берете за свої сукні,-оголосила вона.
-Хіба? Я так зовсім не вважаю,-заперечив кравець.
-Ще й як дорого! Зважте самі-для пошиття сукні для мене знадобиться не більше двох метрів тканини. Так?
-Так,-згодився той.
-Так от, якщо до вартости матерії додати вартість ниток, голок і навіть ножиць, якими буде викроєно цю сукню, то вийде щонайменше вдвоє дешевше. Тому і платити вам я повинна вдвоє менше.
Кравець помовчав хвилину і відповів:
-Ну що ж, панянко, ви мене майже переконали. Настільки, що я готовий взяти з вас половину первісної вартости. Якщо ви наполягаєте.
-Звісно, наполягаю!-зраділа дівчина.
-Домовилися. Зараз я зніму з вас мірку і за тиждень посланець доставить замовлення просто вам додому.
Цілий тиждень дівчина вихвалялася перед подругами, як дешево дістане вона сукню від відомого кравця. Ті не вірили і захотіли особисто перевірити, що їх не дурять. У призначену годину всі зібралися біля її оселі. Прийшов посланець з коробкою. Дівчина урочисто скинула накривку і витягла звідти... два метри тканини, пару мотків ниток, голка і ножиці.
Розгнівавшись, вона кинулася до кравця.
-Як ви сміли обдурити мене?-викрикнула вона, переступивши через поріг.
-Я й не думав дурити вас,-похитав головою кравець.-Я поклав у коробку все, що ви назвали. Якщо ж вам чогось бракує, то, можливо, це сталося тому, що ви забули за це заплатити.

"... Робітник вартий утримання свого" (Мт. 10,10)
(с)

Один чоловік вирішив порадитися зі старцем Паїсієм Святогорцем, як позбутися пристрасти, що йому дошкуляла. Той чоловік мав пихатих приятелів, які часто лихословили супроти інших. Отож поки він міркував, як краще запитати про це, хтось приніс старцю в подарунок чудовий кавун.
Паїсій взяв його і звернувся до прочан зі словами:
-Оскількм ви принесли кавун, позичте мені ножа, щоб його розрізати. А потім я відкрию вам таємницю, як зробити, щоб кавуни росли солодкі і смачні.
Старець почав розрізати кавун на дольки, роздаючи кожному по одній. Коли дійшла черга до чоловіка, який чекав відповіді на своє питання, старець поглянув на нього пильним поглядом і сказав з усмішкою:
-Якщо садити разом кавуна і гарбуза, то станеться таке: гарбуз забере всю солодкість від кавуна, і кавун стане несмачним і несолодким. А от гарбуз, хай скільки би не відбирав солодкости, все одно залишиться гарбузом. Тому, якщо ми хочемо мати солодкі і смачні кавуни, треба садити їх подалі від гарбузів.
І чоловік зрозумів, що хотів сказати старець: друзів треба обирати зі ще більшою розсудливістю!
(с)

Один фотограф, отримавши запрошення на святковий вечір, захопив кілька своїх світлин, аби при нагоді показати їх гостям.
Господиня, побачивши світлини, вигукнула:
-Які пречудові фотографії! Ви, мабуть, маєте дуже дорогий фотоапарат!
Фотограф не відповів їй на це нічого, але на прощання зауважив:
-Дякую, вечеря була приготована чудово! У вас, мабуть, дуже дорогий посуд!
(с)

Якось до срібноволосого мудреця , обливаючись сльозами, прийшла молода і дуже вродлива дівчина:
-Що мені робити?-крізь сльози скаржилася вона.-Я завжди прагну по-доброму поводитися з людьми, нікого не ображати, допомогти, як тільки можу. І хоча зі всіма я привітна і ласкава, але часто замість вдячности й поваги дістаю гіркі образи й глузування. Я ні в чому не винна, і це так несправедливо й образливо, що аж плач бере. Порадьте, що мені робити?
Мудрець глянув на красуню і з усмішкою промовив:
-Роздягайся і прогуляйся по місту нагою.
-Та ви з'їхали з глузду!-обурилася красуня.-В такому вигляді будь-хто збезчестить мене і ще бозна-що сотворить зі мною.
Тоді мудрець відчинив двері і поставив на стіл дзеркало:
-От бачиш,-відповів він,-з'явитися на людях, оголивши своє красиве тіло, ти боїшся. То чому ж ходиш світом з оголеною душею? Вона розчинена в тебе, як ці двері. Всі, кому тільки охота, приходять у твоє життя. І якщо бачать у доброчинствах твоїх, як у дзеркалі, відображення бридкості своїх пороків, то прагнуть обмовити і принизити тебе. Не кожному вистачає мужности признатися, що хтось кращий за нього.
-То що ж мені робити?
-Ходімо, я плкажу тобі свій сад,-запропонував старець.-Багато років я поливаю і доглядаю ці прекрасні квіти. Але ще жодного разу не бачив, як розпускається пуп'янок, хоча втішаюся красою й ароматом кожної квітки. І ти, наче квітка, розкривай своє серце перед людьми без.поспіху, непомітно. Зважай, хто доглядає і поливає квітку, чинячи тобі добро, а хто обриває пелюстки і топче її ногами.
(с)

Маленька дівчинка повертається додому з недільної школи. Назустріч іде атеїст, який помічає радічну усмішку на обличчі дитини.
-Що тебе так тішить?-спитав атеїст.
-Іду з недільної школи.
-Ну і що ж сьогодні вам розповідали?-чоловік вирішив посміятися з дитини.
-Нам розповідали історію з Біблії про те, як пророка Йону проковтнула велика риба.
-Як може риба ковтнути чоловіка, щоб той опісля залишився живий?
Дівчинка замислилася на хвилину, а згодом відповіла:
-Я не знаю, як це сталося, але коли опинюся в раю, то стріну там Йону і розпитаю його.
-А якщо Йона потрапив у пекло?-спитав атеїст.
-Ну тоді ти його спитаєш.
(с)

Якось ішов дорогою мудрець, милувався красою світу і тішився життям. І ось стрівся йому чоловік, що згорбившись двигав велетенський тягар.
-Навіщо прирікає себе на такі страждання?-запитав мудрець.
-Я страждаю заради щастя своїх дітей та онуків,-відповів чоловік.-Мій прадід все життя страждав заради щастя діда, дід страждав заради щастя мого батька, і я буду страждати все життя, тільки щоб діти мої й онуки були щасливі.
-А чи був хтось щасливий у твоїй сім'ї?-запитав мудрець.
-Ні, але мої діти і внуки будуть щасливі!-відказав нещасний чоловік.
-Неписьменний не навчить читати, а котові не виховати орла!-мовив мудрець.-Спершу навчися сам бути щасливим, а тоді зрозумієш, як ощасливити своїх дітей та онуків!
(с)

Проповідник ішов полем, де нещодавно відбувся запеклий бій. Він помітив пораненого, підійшов до нього і співчутливо спитав:
-Не хочете, щоби я прочитав вам Слово Боже?
Поранений відповів:
-Я втомився і вмираю від спраги. Було би краще, якби ви принесли мені трохи води.
Проповідник приніс пораненому води, солдат випив її і сказав:
-Дякую. А тепер піднесіть мою голову і підкладіть що-небудь під неї.
Проповідник скинув пальто, згорнув його і обережно підклав під голову пораненого.
-Мені холодно,-тремтячи, сказав він.
Проповідник мовчки скинув свою теплу сорочку і вкрив нею пораненого.
Поранений глянув провіднику у вічі, усміхнувся і сказав:
-А тепер почитайте мені Слово Боже.

Часто турбота про ближнього-найкраща проповідь.
(с)

Старий рибалка ледве-ледве волік в'язку дров, зібраних у лісі. На мості він стрінувся з лісничим, який давно чекав нагоди відімстити старому за те, що той своїм благочестивим життям вводив його в сором.
Розгніваний, лісник забрав у старого хмиз і жбурнув у воду. Рибалка почвалав додому, опустивши голову.
Навесні наступного року ріка вийшла далеко з берегів. Сталося так, що старий ішов по тому самому містку і помітив схвильованого лісника. У того син впав у воду, і течія відносила його чимраз далі. Рибалка кинув в'язку дров, яку ніс, стрибнув у воду і врятував хлопчика.
Лісник так зворушився, що зміг лише вимовити слова:
-Пробач мені.

Хто кого переміг? "Не дозволь, щоб зло тебе перемогло, але перемагай зло добром" (Рим.12,21)
(с)

Короля Пруссії Фрідріха ІІ(1712-1786) ще за життя прозвали "Великим", оскільки він насправді був видатним державним діячем. Крім того, його любив народ, який чи не найбільше цінував справедливість короля. У пізні роки його життя люди ласкаво називали короля "старий Фриц". Він часто ходив у народ, щоб краще пізнати його потреби і клопоти. І кожен міг, не церемонячись, звернутися зі своїм проханням особисто до короля.
Якось старий король відвідав в'язницю. Він довго розмовляв з ув'язненими, передусім, питаючи про вчинений злочин і ухвалений вирок. Особисто бесідуючи з кожним ув'язненим, король на превеликий подив дізнався, що всі мешканці в'язниці сидять там безневинно. На одного звели наклеп, інший вважав, що потрапив туди через помилку, ще інший пояснював свою присутність несправедливістю судді. Король терпляче вислухав усіх. Врешті-решт черга дійшла до чоловіка, що сидів, глибоко похнюпившись. На питання, що його так пригнічує, той відповів:
-Ваша величносте, я-шахрай. Почалося все з того, що я почав прогулювати заняття в школі. Пізніше почав ухилятися від повсякденної роботи. Моїх старих батьків це вельми смутило. Та я був лайдаком. Через лінь я скоро вліз у борги. Потім почав красти. Тепер усе моє життя зруйноване. Ах, як хотів би я все це виправити!
Опісля старий король звелів начальнику в'язниці:
-Цей чоловік-єдиний негідник серед усіх цих порядних людей. Виженіть його геть, щоб він не псував інших!
(с)

По сусідству жили побожна і безбожна сім'ї. Безбожні сваряться без упину, а в оселі вірних повсякчас тиша і розуміння.
Жінка безбожного каже чоловікові:
- Піди-но до сусідів і роздивися, чому в них завжди все так добре.
Пішов той, заховався і спостерігає. От бачить, жінка миє підлогу. Раптом щось привернуло її увагу, і вона побігла на кухню. У цей час чоловік її дуже поспішав і зачепив ненароком відро, розливши воду.
Й от приходить жінка, просить пробачення у чоловіка і каже:
-Пробач милий, я винна.
Він:
-Ні, це ти пробач, я винен.
Безбожний чоловік засмутився і пішов додому.
-Ну що, бачив?
Чоловік:
-Так!
Жінка:
-Ну і що?
Чоловік:
-Зрозумів усе! В нас усі ПРАВІ, а них усі ВИННІ.
(с)