Якось учень і його вчитель посперечалися, хто за годину нарубає більше дров у лісі. Кожен вибрав собі ділянку. Учень взявся рубати, і його сокира не змовкала ні на хвилину-так він хотів перемогти. Тоді як сокира учителя час від часу змовкала. Учень тішився з того, вважаючи, що вчитель втомився, і він невдовзі обжене його.
Наприкінці роботи порівняли результат. Виявилося, що вчитель має дров набагато більше. Тут учень здивувався:
-Як же так, я рубав дрова, не вгаваючи, а ти часто робив перерву?!
На що учитель відповів:
-Саме в той час я гострив сокиру.
(с)

Нитка і голка лежали в одній кравецькій коробочці. Якось виникла в них суперечка: почали з'ясовувати, хто більше дає користи.
Голка:
-Я з'єдную краї тканини і прокладаю дорогу для тебе!
Нитка почала заперечувати:
-Так, але я скріплюю тканину назавжди, залишаючись її частиною!
І їхня суперечка ні до чого не призвела, кожен був певний своєї правди.
Минув час, прийшов старий кравець, узяв у натруджені руки голку, нитку і шматок тканини. Він почав шити, стібок за стібком, а нитка та голка стали продовженням його рук.

Християнам треба думати не про те, хто дає більше користи людям, а як стати кращим знаряддям у руках Творця.
(с)

-Ви одружені вже чимало років. Яка таємниця успішного подружжя?
-Я повсякчас захоплююся своєю жінкою. Якщо у твого сусіда трава зеленіша-це значить, що ти не поливаєш свою траву. Я кажу жінці раз у раз: "Ти прекрасна. Ти жадання мого серця. Ти пречудова." Навіщо? По-перше, це допомагає їй квітнути, тому що жінка відображає любов свого чоловіка. По-друге, це допомагає моєму серцю бути повсякчас закоханим у неї. Їй кажуть, що вона виглядає набагато молодшою за свої літа. Вона відповідає: "Це тому, що чоловік мене дуже любить"

Жінка-відображення любови свого чоловіка.
(с)

Якось троє друзів купалися в ріці над водоспадом. Перепливаючи через річку, вони помітили, що їх несе вода. Течія була слабка, але що ближчим був водоспад, то швидшою ставала течія. Занепокоївшись, двоє приятелів повернулися на берег і почали кликати третього.
А він тільки сміявся у відповідь і кричав:
-Мені пливеться так легко!
Друзі хвилювалися за нього і кричали:
-Тримайся ближче берега, течія понесе тебе!
Але той відповідав:
-Навпаки, мені плисти легше і вільніше! Я майже не докладаю зусиль!
Та за хвилину він раптом відчув, що течія зі страхітливою швидкістю несе його до водоспаду, але було надто пізно. Крикнув востаннє-й опинився у прірві!

Плавці-це ми. Легко й зручно плисти в житті за течією. Та необачного може спіткати лихо.
(с)

У ті часи, коли ліхтарі запалювали вогнем, вулицями щовечора ходили ліхтарники і приносили світло в кожен провулок. Жив тоді маленький ліхтарник-щуплий дідок низького зросту. Щовечора він обходив провулки, черкав по підошві і запалював ліхтарі-й кожна темна вуличка ставала яснішою, ніж зазвичай. Діти називали його карликом, а дорослі-ледацюгою, тому він виходив надвір тільки вечорами, коли запалював ліхтарі, а опісля милувався нічним небом.
Щоразу, черкаючи сірнником по підошві, малий ліхтарник ставав нижчим на зріст. Одного разу до нього прийшов незнайомець і спитав:
-Як ти можеш так жити? Ти ж зовсім зникнеш: ти не шкодуєш життя для людей, а вони платять тобі лише кривдою. Несправедливо це, неправильно.
На це він відповів:
-Якщо я не буду запалювати ліхтарі, то люди залишаться без світла. І якщо хтось ітиме вночі темною вулицею, то хіба дійде додому? Так буде блукати до ранку. Хіба це справедливо?
І малий дідок далі черкав сірником по підошві та малів зростом, поки не зник узагалі. Ніхто й не помітив, що немає старого чоловічка, однак всі помітили відразу, що вечорами дуже темно.

Кожна людина в житті значить дуже багато. Кожна людина, навіть якщо сама цього не помічає, приносить світло в життя інших. І якщо не стане людини-комусь потемнішає в житті.
(с)

Сталося це в середньовіччі. Чернець, що керував будівництвом собору, вирішив подивитися, як працюють каменярі. Він підійшов до першого і попросив його розповісти про свою роботу.
-Я сиджу над кам'яною брилою і працюю різцем. Марудна і нудна робота, що виснажує мене,-сказав він озлоблено.
Чернець підійшов до другого каменяра і спитав те саме.
-Я працюю різцем над каменем і заробляю гроші. Тепер моя сім'я не голодуватиме,-стриманно відповів майстер.
Чернець бачив третього каменяра і спитав про його працю.
-Збоку видається, що я ріжу камінь. Та насправді я будую Храм, що стоятиме тисячу літ. Я будую майбутнє,-усміхнувшись, відповів третій каменяр.
Наступного дня чернець запропонував йому очолити будівництво.
(с)

Маленький хлопчик спитав у мами:
-Чому ти плачеш?
-Тому, що я-жінка.
-Не розумію!
Мама обійняла його і сказала:
-Ти цього ніколи не зрозумієш, ніколи.
Тоді хлопчик спитав у батька:
-Чому мама інколи плаче без причини?
-Всі жінки інколи плачуть без причини,-тільки й зміг відповісти батько.
Згодом хлопчик виріс,став чоловіком, але не переставав дивуватися: "Чому ж жінки плачуть?"
Врешті-решт спитав він у Бога. І Бог відповів:
-Замисливши жінку, я хотів, щоб вона була досконалою. Я дав їй плечі такі сильні, щоб вдержати цілий світ, і такі ніжні, щоб тримати дитячу голівку. Дав їй дух такий сильний, щоб терпіти пологи та інший біль. Я дав їй волю таку сильну, що вона йде вперед, коли падають інші, і піклується про недужих та втомлених, не скаржачись. Я дав їй доброту любити дітей за будь-яких обставин, навіть якщо вони кривдять її. Я дав їй силу підтримувати чоловіка, попри всі його вади.
Я створив її з його ребра, щоб вона захищала його серце. Я дав їй мудрість зрозуміти, що добрий чоловік ніколи не завдає жінці болю навмисне, але подеколи випробовує її силу та рішучість стати пліч-о-пліч з ним без вагань.
І врешті я дав їй сльози. І право проливати їх де і коли потрібно. І тобі, сину мій, треба зрозуміти, що краса жінки в очах, які відчиняють двері до серця. Туди, де перебуває любов.
(с)

Новий учитель, прийшовши до класу, помітив, що одного хлопця беруть на глузи і називають дурником. У перерві він спитав хлопців, чому вони так прозивають його.
-Та він і справді дурний, пане вчителю. Якщо дати йому великі п'ять копійок і малі десять, то він вибере монету в п'ять копійок, бо думає, що вона більша. Он гляньте. Хлопець дістав дві монети і запропонував однокласникові вибрати.
Той, як завжди, вибрав п'ять.
Учитель здивовано запитав:
-Чому ж ти вибрав монету в п'ять копійок, а не десять?
-Та вона ж більша, пане вчителю!
Після уроків учитель підійшов до хлопчика:
-Невже ти не розумієш, що п'ять копійок більші тільки розміром, а на десять купити зможеш більше?
-Авжеж, розумію, пане вчителю.
-То чому вибираєш п'ять?
-Якщо я виберу десять, то вони перестануть давати мені гроші!

Не все виявляється таким, як видається. Якщо ви гадаєте, що маніпулюєте кимось, то подивіться на це збоку. Можливо, усе навпаки?
(с)

Закінчивши проповідь, священник помітив хлопця, який вже не вперше затримувався в церкві довше від усіх парафіян. Було видно, що його непокоїть якась річ. Підійшовши до хлопця, він запитав, чи може чимось допомогти йому.
-Скажіть, а пекло справді існує?-хлопець підвів очі, сповнені страху.
-З тобою щось сталося? Покайся, розкажи мені,-запропонував священник.
-Кілька днів тому собака вкусив мого молодшого брата. І я зі злости забив її палицею до смерти.
-Не журися,-спробував заспокоїти його священник.-Ти вже покаявся і Бог пробачить тобі.
-Та мені й не потрібне прощення Бога! Я боюся, що коли помру і потраплю до пекла, то зустрінуся з тією собакою.

Подеколи наші страхи бувають такими надуманими, а того, що насправді слід боятися, ми не боїмося. І те, що лежить на поверхні, часто виявляється лише верхівкою айсберга.
(с)

Надумав молодий хлібороб женитися і вирушив з приятелями на свято, щоб вибрати собі наречену.
Такі красуні пішли в танок, що у парубків очі забігали-одна ліпша за іншу!
Ступають, наче пави, плечима поводжують, красуються і тільки одна сидить скромно збоку, схиливши голову і опустивши очі.
-Он моя суджена,-показав на неї хлібороб.
Здивувалися його приятелі з такого дивного вибору, а парубок пояснив:
-Я ж хлібороб і звик судити з пшеничних колосків. Коли вони стоять, гордо випростувавшись, то переважно майже не мають зерна. А колос, повний хліба, завжди схиляється донизу так, що подеколи його відразу й не помітиш. Так само й наречена.
(с)