Максим Рильський, "Шекспір" 1920 р.

Блукав я сам у браконьєрськім строї
в гаях зелених Анелії старої,
а вколо, в затуманеній далі
проходили блазні і королі.

Присівши на пеньку, серед поляни,
я розглядав видовисько туманне,
і рисами тонкими рисував-
і людям вічне у хвилинном дав.

Актор, п`яниця, мрійник і мисливий,
любив я слів непереможні зливи,
кохання, муки, ревнощі и гнів,
характери із криці і шовків. 

И я в наряде браконьера было
в лесах зелёных старой Англии бродил, а
там ,близко, в даль туманную брели
шуты и короли.

Присевши на пенёк среди поляны,
я наблюдал ристалище в тумане-
и тонкими мазками написал-
и людям вечное в минутном дал.

Актёр, питух, мечтатель и охотник,
любил я слов победные когорты,
любовь и муки, подлость и расплату,
характеры из шёлка и булата.

перевод с украинского Терджимана Кырымлы

Максим Рильський ,"Бодлер" 1920 р.

В раю блаженних мук, де на тонких стеблинах
ростуть, звиваються химерні квіти зла,
подібні до очей жіночих і звіриних,-
в пекельному раю душа його жила.

Лякати буржуа, назватись людоїдом,
що хтів би скоштувать малесеньких дітей;
впиватися гірким, самотнім, тонким медом
нездійснених бажань и неживих ідей,-

и бачити в вині безстидної таверни
Вино Причастія, єдину кров Христа...
Хіба таке життя, потворне і химерне,
не зветься: красота?

В краю блаженных мук, где на тончайших стеблях
растут извивами химеры боли,
глазам зверей и жён подобные, да, в пекле
жила его душа, нет- в райской голи.

Пугать буржуев, зваться каннибалом
охочим до млапденцев, упиваться
горчайшим мёдом отставных желаний
и греться в одиночестве ненастья,

усматривать в стакане из таверны
Вино Причастия от Иисуса ран...
химеры и уродство суть ,наверно,
и жизнь, и красота?

перевод с украинского Терджимана Кырымлы

Максим Рильський, "Ніцше", 1922 р.

Змію, людину, сонце та орла
благословив він у високих горах:
премудрість, світло, серце, міць крила-
для бурь, для щастя, для висот прозорих.

Безумієм чоло оповила
йому гадюка; терни мислів хворих
людина непомітно принесла;
орел упав на землю, в тлін і порох.

І він до сонця руки підійняв,
але воно сміялося зрадливо,-
и на устах мовчання він поклав.

Чужий любові и далекий гніву,
по сходах таємничих він зійшов,
де мертвий гнів і нежива любов.

Змею, особу, солнце и орла
благословил он, среди гор открывшись:
премудрость, свет и сердце, мощь крыла-
для бурь, для счастья, для прозрачных высей.

Ползучий недочеловек
ему добавил в мысли яду-
упал орёл в песок иссохших рек,
змея поживу приняла в награду.

Он прямо к солнцу руки простирал-
оно улыбкой едкой отвечало-
и свет уста печатью плотно сжал.

И он спустился в склеп, к своим началам,
к любви и гневу равно охладевший,
в зимовье Прозерпины, в платье вешнем.

перевод с украинского Терджимана Кырымлы