Старий водяний млин - одне з найкрасивіших і старовинних споруд Вернона (Франція), що стало справжнім символом міста...

Найдревніші пристосування для перемелювання зерна у борошно і обдирання його в крупу зберігалися як сімейні млини до початку ХХ ст. і були ручними жорнами з двох круглих в перерізі каменів з твердого кварцевого піщанику діаметром 40-60 см Прадавнім типом млинів вважаються споруди, де жорна оберталися за допомогою домашніх тварин. Останній млин такого типу припинив своє існування в середині ХIХ ст. Енергію води, що падає на колесо з лопаcтями, навчилися використати на початку другого тисячоліття. Водяні млини завжди були оточені ореолом таємничості, овіяні поетичними легендами, оповідями і забобонами. Млин-колесухи з омутом и водоворотом самі по собі небезпечні конструкції. Письмові і графічні джерела свідчать про широке поширення в середній смузі і на півночі вітряних млинів. Нерідко великі села були оточені кільцем в 20-30 млинів, що стояли на високих, відкритих вітрам місцях. Вітряні млини за добу розмелювали на жорнах від 100 до 400 пудів зерна. У них були також ступи(крупорушки) для отримання крупи. Для того, щоб млини працювали, їх крила потрібно було повертати під того, що міняв напрям вітер - це зумовило поєднання в кожному млині нерухомою і рухливою частин. виділити два принципові типи млинів : " столбовки"