Колись давно , 30 років тому , я потрапила у лікарню у Львові , і там зі мною в палаті лежала одна бабушка , яка переїхала з Сибири до Львова ще у 40-х роках , тобто вона май же все своє життя прожила у Львові , більше 50-ти років !
І вона мені , як "русскоговорящей " , тоді поскаржилася :
- Вот вы представляете , у меня дача за городом , мы туда с дочкой приезжаем, а местные не хотят с нами общаться , называют нас " москалями "
Я в неї запитала , а чому вона більше 50-ти років прожила на Україні і не вивчила сама та і доньку не навчила ( яка вже доречі народилася у Львові ) української мові ?
На що тоді від неї почула таку відповідь :
- А зачем ? Я родилась в СССР и мы все должны разговаривать на русском языке !
Я навіть не стала сперечатися , бо розуміла , що даремно . Але мабуть треба було . Я також два роки жила у Львові і навчилася за цей час розмовляти нашою рідною мовою , хоч у Маріуполі тоді всі розмовляли тільки російською .
І от я пам'ятаю , як мене вчили тоді мої друзі зі Львова :
Ти вмієш добре розмовляти українською , тож коли приїдеш додому спробуй продовжувати і надалі спілкуватися з родиною , з друзями , з сусідами . Але розумієте , коли ти одна, то і мова швидко забувається і на тебе дивляттся як "несповна розуму " .
Але розумію сьогодні , як би ще тоді , тридцять років тому , у нас почали в школах дітей вчити української мові , так люди б розуміли і поважали свою країну і може б тоді і війни не було , бо ніхто б не кричав "путин прийди " та "русский мир " .
Тож закон про мову - це в першу чергу
ПОВАГА ДО ДЕРЖАВИ , В ЯКІЙ ТИ ЖИВЕШ !!!