Від самого народження, граючись, ми пізнаємо світ. Іграшки допомагають нам досліджувати оточення. Самою широкою нивою для цих досліджень являються навколишні люди. Ми взнаємо, що якщо підняти крик – одразу з`явиться хтось із батьків, щоб зробити нам зручно. Пізніше, коли навчимося тримати руками, дізнаємось, що якщо когось вдарити брязкальцем по голові – то всім буде смішно; а якщо чимось важчим по нозі – він стане смішно танцювати. Далі ми взнаємо, що люди діляться на три групи: баби-діди, які з нами сюсюкаються; мами-тата, які щось від нас вимагають і діти, з якими можна було б весело провести час, якби не перші дві категорії. Ми вчимося гратися цими іграшками. Для бабів-дідів можна повередувати – їм це подобається. З татом і мамою цей номер вже не проходить. Якщо взяти татів гаманець і повирізати з папірців дядів-тьоть, то доведеться деякий час їсти стоячи, а спати на животі – бо сідниці болітимуть. Якщо маминою косметикою намалювати на шпалерах мистецький шедевр – ефект буде приблизно такий самий. Якщо малюєш казна-що на папері, що тобі дали "на, не плутайся під ногами" – тебе гладять по голові; якщо написав слово "мама" на пописаному папірчику з робочого столу – знов проблема із сідницями. Десь в цей час ми помічаємо несправедливість – у нього(неї) є така іграшка, якої я не маю; хлопчикам дають машинки та пістолети і гонять гратись десь, дівчаткам дають ляльок, посуд і пропонують погратись "у куточку". Але ж ми теж хочемо тим гратись! Ось так починається нова гра "Я кращий, бо в мене…".Якщо хочеш погратися чиєюсь іграшкою, доводиться віддавати свою. Але ж це моя іграшка! я її не віддам! хіба що зламається, чи надоїсть. І коли проясняться відносини одностатевої гри, тоді починається гра між хлопчиками та дівчатками: сховайся-знайди. Правила гри прості: хлопчики шукають дівчаток, дівчатка приховують щось важливе для себе від хлопчиків, за умови зіткнення обох груп відбувається масове нищення іграшок. Також з`являється нова гра: можна не тільки гратися іграшками, а й розбирати їх, як то: мотати кишки, сидіти в печінках, ставати поперек горла, гризти мозги, та тому подібне. І ось з такими навиками ми вступаємо в доросле життя. Хлопці добираються до ляльок(дівчаток), дівчатка отримують хлопчиків з їхніми машинками та пістолетами(…) і це при тому, що правил гри сховайся-знайди ніхто не відміняв! То ж, зазвичай, все закінчується грою "розбери іграшку". Деяке перемир`я наступає, коли з`являється дитина. Дівчатка отримують нову ляльку, хлопчики можуть втекти до машинок. Але живуть же разом. Тому, практично, плетіння макраме з кишок не припиняється. Все це притихає, коли на горизонті починає проглядатись шлях у вічність. Тоді, в очікуванні погребіння, з`являється нова гра: перемивання кісточок. Ось так, граючись, ми проживаємо своє життя. І гра ця, за доброю, старою традицією, передається з покоління в покоління.
