Ця ніч була неспокійною. Давненько не було нічних тривог. Вчора на ніч повітряні тривоги поширювались то південними областями, то південними і східними. Карта тривог швидко змінювалась. По-моєму, була тривога і у Полтавській та Кіровоградській області. Чекав на відбій тривог, але вони лише поширювались — і опівночі помітив, що вже червоним зафарбувалась Черкаська і Київська область. Ну як тут спати?! Що цікаво, тривога була оголошена на Київщині, але у Києві її не було. Як це так?!

А щоб зовсім не спалося, почули ракету. Після такого до відбою тривоги спати перехотілось. Чекали закінчення тривоги аж 3 години. Сьогодні невиспаний.

Сьогодні знову багато областей з повітряною тривогою.

----------

І ще хотілося сказати про національний відбір на пісенний конкурс "Євробачення-2023". Я так і не зрозумів, чому його провели заздалегідь. Зазвичай, конкурсантів відбирають у лютому місяці, у конкурсному році.

Стосовно шоу та учасників нацвідбору: як і передбачав, яскравого шоу не було — типове Суспільне ТБ, воно таке. Перелік учасників відбору теж виявився очікуваним — багато початківців, причому невідомих мені. З топ-виконавців були лише Jerry Heil і TVORCHI, які, якщо не помиляюсь, вже втретє(!) подаються на "Євробачення". Було декілька менш відомих виконавців. Так, про Tember Blanche чув тільки завдяки їхньому фіту з Kalush. А про KRUTЬ знаю з попередніх відборів.

Звичайно, можете дорікнути: "Kalush Orchestra теж були новачками; навіть більше — гурт створили спеціально (думаю, тут мені можуть заперечити) під Євробачення-2022. Але Kalush Orchestra — це альтер-его Kalush, які були відомі за рік-півтора до відбору." "А як же Go_A?!" Так, вони — приклад, коли невідомий гурт став відомим лише після Євробачення. Хоча вони були своєрідними і ні на кого не схожі, чого не скажеш про новачків нового нацвідбору.

Пісні учасників слухав уривками, однак перше враження — нічого цікавого. Можливо, треба послухати повністю і вдумливо. Багато плагіату, Так що сумніваюсь, що учасник від України потрапить в десятку фіналістів.

І ще один нюанс, який у вищезазначеному контексті не так засмучує: голосування через "Дію", якої у мене нема через алергію на приСлуг народу. Тому не приймав участі у голосуванні. Та й сенсу нема, бо ні з кого вибирати.

Вийшли з Бонькою на прогулянку, його мордашка обдувається вітерцем і стає такою смішною, вухи роздуває в різні сторони.

Швиденько справив свою нужду та побігли у хату і тут я зловила себе на думки, а що ж буде у зимку, брр не навиджу холод

Світ на межі Третьої світової? Чи вона вже почалалася? Я, звичайно, не експерт у геополітиці, однак складається враження, що зараз назріває протистояння між тоталітарним і демократичним світами. І чомусь мені здається, що само по собі це протистояння не пройде. Десь чув (може навіть у Фройда, але це не точно), що у людини співіснують дві протилежності — розмноження і самознищення. Так ось, знищення собі подібних розпочалося ще з часів створення світу і, напевно, не зупиниться, доки будуть існувати люди. Але одна річ — сокири і кулачні бої, а зовсім інше — зброя масового ураження. Дехто каже, що homo sapiens можуть винищити самих себе. Доки буде існувати ядерка ні про який мир у світі не може йти мова. Тому яка різниця, коли "весь світ в труху"? Чи ви вважаєте, що все ще можна зупинити? Я в це не вірю.

Про співіснування двох протилежностей розповідав психолог в універі. Від нього ж почув, що якийсь з філософів казав: "штовхни того, хто стоїть над прірвою". Це звучить цинічно, але якщо "чому бути, того не оминути", чи варто відтягувати небажане. Все одно не надихаєшся перед часом "Ч".

У мене є припущення, що Захід не буде завдавати превентивного удару, щоб не відкрити "скриньку Пандори". Але ж замок вже зламаний і ящик відкритий! Якщо у відповідь на тактичні ядерні удари не буде рівноцінної або більшої відповіді, зло лише збільшуватиметься, бо непокаране зло нахабніє. Наприклад, чому не лупашимо по Білорусі, якщо звідти летять дрони і ракети? Що, шкода білоруських терпил? Ну так нехай і далі терплять, дочекаються, що на могилізацію будуть призивати не лише росіян, а й їх.

Захід боїться за себе. А українці нехай повоюють за їхній спокій і мир. При цьому тероросіянські гроші не пахнуть. І проти свавільників відповідати за правилами — це нормально? Ну а нам все це терпіти ще хтозна скільки років. Дешевше ж розібратись, поки війна не перейшла в хронічну стадію, бо тоді зачепить весь світ. Якщо звиздець неминучий нема чого його відтерміновувати.

Яке ваше ставлення до можливої Третьої світової? Само пройде, чи потрібно каталізувати (прискорити) протистояння?

P.S.: Такі рядки пишуть не в останню чергу через нервове перевантаження. А вчора ще почув, що на бік Тероросії встали вузькоглазі китайози.

Так що процитую Подерв'янського:

"- Хочеш купаться?

- Я стpілять хочу!"

На понеділок призначили візит до стоматолога, але так і не сходив з відомих причин. Зубний ремонт розпочали, але попереду ще чимала частина возні. Тепер не знаю, коли можна буде піти поставити коронку. За два тижні вже звик до нового стану зуба.

Нахабність русні не перестає дивувати і злити. При цьому обурює слабка реакція Заходу. Озброєння дають у мізерній кількості. Не дають дозволу лупашити у відповідь по Теророросії. Не збираються відповідати ядеркою на ядерний удар (хоча це найшвидший спосіб припинити війну і знищити русню — у ризик ланцюгової реакції не вірю). Сумніваюся в тому, що знищення Чорноморської флотилії якось вплине на Балалайню. Безкарність викликає нахабність.

Від економії електрики, повернення світломаскування і необхідності періодично дивитись повітряні тривоги зір продовжує погіршуватись. Він й сам по собі псується, а від стресу і тривалого перегляду на смартфоні, особливо у темряві, напевно, псується ще швидше.

Звичайно, сон теж порушився. Нормально виспався лише напередодні масованих обстрілів, у ніч на понеділок. Відтоді не вдається нормально заснути.

Завдань по роботі нема і невідомо коли з'являться. Хоча за нинішніх обставин все одно навряд чи б працював, адже під час повітряних тривог не дуже працюється.

У блогах переклав теги на українську. Довго вагався, але все ж вирішив, що повертатись до російської не буду, та й більшість дописів написані українською. Це треба було зробити ще раніше, але лінувався і не хотів зайвий раз лізти у налаштування.

Наприкінці минулого тижня і протягом цього тижня були й інші події. Однак, щоб не перевантажувати замітку, напишу згодом.

Цікаво, за які конкретно заслуги Зе нагородив своїх "дружбанів" Євгена Кошового і Олександра Пікалова орденами ІІІ ступеня "За заслуги"?

Вдома зелебобіки кажуть, що вони висміювали росіян. Ну так і шо, русня все одно навряд чи їх дивиться. Такими нагородженнями Бубочка знецінює державні нагороди.

Натрапив на прогнози зарубіжних експертів стосовно війни. Найвірогідніший сценарій — затяжна війна з поступовою окупацією нових територій. Кажуть, що орки вже підступають до Харкова, а визволення Херсона — справа не одного тижня, а може й місяця. Кримський міст теж стоїть. Звичайно, ЗСУ смажать орків, але наша відповідь нерівнозначна.

Ну а те, що війна триватиме, мінімум, на 2-3 роки, само собою.

Навіщо нам російські псевдоліберали??? Навіщо давати прихисток Овсянніковій і Нєвзорову?! Вони просто чекатимуть слушного часу, щоб потім пропагувати русскій мір. Нагадаю, що багато російських диверсантів приїхали жити в Україну задовго до початку повномасштабного вторгнення. А у новинах зустрічав інфіормацію, що русня ховалася по лісам навколо Києва за декілька тижнів до початку так званої "спецоперації". У Кремлі бачать, що захопити Україну військовим способом не вдасться — от і присилають начебто "лібералів". А наївна ЗеКоманда вважає, що кремлівські пропагандисти прозріли.

До того ж, хитрі росіянці за допомогою міграції хочуть уникнути санкцій. Хоча дурні не лише у нашій владі, а й закордоном, які теж охоче приймають до себе колишніх пропагандонів.

Якби ж Овсяннікова і Невзоров були справжніми лібералами, то їх би давно посадили. Навіть той же Варламов, який на щастя, переїхав до Ізраїлю, а не в Україну, ліберал лише на словах.

Взагалі-то я зараз дуже зайнятий (вкотре трахаюсь з редагуванням блогу), але оскільки зайшов сюди, напишу допис про сьогоденність. Випадково почув про термін, яким описується стан, коли все відкладаєш на "потім". Як казав Подерв'янський: "Деякі речі існують поза нашим розумінням до того, як ми придумали їм назви". Так ось, "відкладання життя на потім" називається "синдромом відкладеного життя". Зараз все відкладається до закінчення війни. Однак є деякі нюанси: що вважати закіченням війни? А якщо війна триватиме не один рік? Прогнозували, що війна закінчиться до початку літа і шо, закінчилася? І жити якось треба, бо час все одно йде.

Знайомі відкладають все до закінчення війни. Навіть зустрітись, щоб просто прогулятись не вдається. Про вилазки взагалі не йде мова. Навіть не хочу думати, коли можна буде продовжити сталкерство. Але дещо все таки дозволити можна. Дивлюсь, що на Заході країни люди спокійно подорожують. Інша річ — фінанси. Однак то окрема тема.

Я теж люблю відклати на "потім". Часто казав собі: "З наступного понеділка буду робити зарядку", "Наступного місяця почну шукати знайомства", "Навесні/влітку/восени поїду подорожувати". Але продовжував жити очікуваннями. Тепер все відкладається до закінчення війни.

Звичайно, для відкладання є логічні причини. Однак розповідають, що потрібно жити "тут і зараз" і робити хоча б те, що можна здійснити за нинішніх обставин. Наприклад, я зумів протриматись без музики мабуть місяць. Те саме стосується прогулянок. По магазинам все одно потрібно ходити. Що ще... Не відмовляти собі у смачненькому. Хоча зрозуміло, що не все, що хочеться, можна робити.

В соцмережах зустрічав опитування про плани після закінчення війни. А у мене особливих планів і нема. Звичайно, на думці є декілька місць, які хотів відвідати після закінчення пандемії. Аля я їх не відкладав би, якби не необхідність редагувати блог.

А ви як, відкладаєте справи до закінчення війни?