Все життя з дитинства кудись поспішала, бігла, старалася, навчалася, робила й заробляла, вигравала, досягала й заслуговувала… Постійно щось змінювала, ліпила, виліплювала, вибудовувала, виточувала й відпрацьовувала… Завжди щось відвойовувала й відбивала домагаючись свого. Щось і когось шукала. Майже повністю позбавила себе дитинства, юності, та молодості. Все заради того, аби тільки все змінити на краще. Врятувати, збудувати своє життя і життя дорогих собі близьких.

А тоді просто втомилася. Дістало й набридло. Зупинилася. Випустила з рук геть усе – зброю, поручні, віжки, хлисти, пряники – геть усе.

Просто сіла на місці і сказала: «знаходьте, беріть, любіть, бережіть, запліднюйте, що хочте робіть, але позбавте прокляття бути чоловіком».

Знаходили, брали, кидали, любили, били, берегли, плюндрували, забували і пам’ятали.

Байдуже.

Головне, що з’явилося те відчуття ніжної істоти, що зветься «жінка».

Зараз не буду мужиком в спідниці. Немає їсти – байдуже. Немає пити – байдуже.

Ще трішки потерпіти заради, можливо, останніх у житті митей і можливостей відчувати себе ніжною.

А потім, колись, все одно прийде час вибуху, зброї в руках й боротьби. Просто, може, вже не так жаль буде свого віку для такого змарнованого жіночого життя, коли чоловікам, яких привабило місце поруч, не властиві ті всі якості.

Щоб вміло підбирати слів, не помилятись.

Щоб кожне слово було як колун - 

Крізь оборонний мур допомагало пробиратись.

Лише від дотику невмілою рукою..

Такі крихкі, розсиплються у прах. 

Від сліз безжально вкритії іржою....

Навчи мене, Отець, як лікувати страх? 

Чи вистачить потужності кремезних рук,

Щоби в обіймах на віки скувати в спокій?

Зроби, молю, щоб серце не ховало мук,

Щоб не боялось сповнитись любові. 

Навчи мене, Творець, Душі торкатись струн, 

Щоб вміло підбирати слів, не помилятись.

Щоб кожне слово було як колун - 

Крізь оборонний мур дозволило пробратись.

Ще на початку цього року я створив чудовий сайт "Творилка" для того, щоб зібрати там найцікавіші майстер-класи та статті для творчого натхнення. Статті всі без виключення на сайті подані українською мовою. Дуже старався, щоб сайт був корисним, цікавим та привабливим, щоб хотілось повертатись туди знову і знову (наприклад, котиків погладити, чи рибок погодувати, якщо немає нових статей)

Кому подобається отримувати натхнення від творчості, кому хочеться нових ідей та вражень, раджу завітати до сайту "Творилка": - http://tvorilka.in.ua/

© Copyright: Марина Степанская, 2014
Свидетельство о публикации №114040705198

А вже весна! В барвінковій хустині,
В лляній сорочці, вишитій хрестом.
Хрести… і схлипи журавлині –
Небесна сотня лине… за Христом,

Супроти Зла поставши й беззаконня,
Життя поклавши й душі за братів
І за Вкраїну… Квіти на осонні –
На вшанування страчених життів -

На шинах розквітають, на бруківці,
В серцях, на вишитій хрестом
Сорочці… Линуть весноспівці
В тремке підхмар'я чисте за Христом…

Вітрець гойда скривавлену пір'їну,
Що човником пливе з височини…
Весну в стражденну, змучену Вкраїну
Прикликали її загиблі дочки та сини...

Березень-17 квітня 2014

© Copyright: Марина Степанська

Як у того коня
Ніздрі й твар тріпотіли.
Прагнув він визнання -
Розкуйовдилась грива.

А вітри - по боках,
Пошматовані часом.
Вільний коник, мов птах,
Вже злітав до Парнасу.

Що несло в небеса:
Білосніжність чи крила?
їІз повіки - сльоза,
Розкуйовджена грива...