Ліна Костенко.Берестечко

Не пощастило нашому народу.
Дав бог сусідів, ласих до нашесть.
Забрали все - і землю, і свободу.
Тепер забрати хочуть вже і честь.
...
Сусід північний, хижий і великий.
Дрімучий злидень, любить не своє.
Колись у греків Янус був дволикий.
А в цих орел двоглавий. Заклює.
...
Та все усіх об'єднують, та з миром.
Ці об'єднають, тільки попусти.
То їхня слава приросла сибіром,
а це вже нами хоче прирости.

Кіндер видала


Жив собі Вася
Був він таксист
Не легке життя було в нього
Та він не журивсь
Світами блудивсь
Темненькими досить ночами
Однак не життя
Як не стане біда
Машинка тут щось поламалась
І тяжко і важко зробити її
Без неї робота погана
Пішов наш герой щастя-долі шукати
І довго предовго блудив
Та так находився, так утомився
Настав його ножкам капець
І вирішив Вася:
"Машина то вєщь"
І треба її починити
В здоровому тілі здоровий хоч дух
Та ніжки старіють з роками

Жізнєнно :)

Сергій Жадан

***
Образ твору
Кожного разу, коли вони зустрічалися,
коли сварилися і сперечалися,
все перекочувалося і не закінчувалось,
і кожного разу повітря засвічувалось,
з очей виганяючи найменший сумнів,
і історія їхніх дивних стосунків
не мала продовження і жодного змісту,
але варта того, щоби її розповісти.

Коли вони втомлювалися і поверталися,
коли вивітрювалися і не віталися,
боролися вперто зі своїми видіннями,
і говорили тільки з псами і тінями,
вони трималися болю і відчаю,
знаючи, що тільки їхньою вбивчою,
понівеченою, північною ніжністю
можна посперечатися з вічністю.

І коли їх вчергове ламало і кидало,
і планети над ними пливли розхитано,
коли їх знаходили ранками тихими,
відслідковуючи їхнє дихання,
вони зупинялися в мороці теплому,
й освітлювали навколишню темряву
зірками, сигналками й сірниками,
переплітаючись язиками.

І кожного разу, коли їх відспівували,
відстрілювали і хором підспівували,
ніби життя кримінальних ангелів
вичитували з церковних євангеліїв,
переповідали їхню історію,
темну, спотворену і нескорену,
переписану,
недоговорену,
ними самими
вкотре повторену.

к.і.н. Сергій Борисович Буйских просив допомогти в поширені тексту написаного ним.

Проклинаю тебя, Россия!
За неправду, за фальшь, за ложь,
И за то, что с тупою силой
Ты погибель в мой дом несешь.

Якийсь такий пекучий біль,
Якась така безмірна втома,
У позавимір голосінь
Не рветься крик – у горлі комом.

Нещівне полум’я нудьги
За недосправджене майбутнє,
Чи винні ми, чи винні ми,
Що наше свято стало буднем.

Розділений на двоє світ
Втопає у потоках крові,
Ненависть, лють у боротьбі
І зрада, зрада без любові.

А де любов, а де любов?
Де справжнє, вистраждане Слово?
І знову смерть під Твій Покров
І знову Перст ударив громом.

Дитяче, щире, золоте
І те, не випите до денця,
Лунає плач і жах гряде,
Спливає кров’ю Її серце.

У лицедії і брехні
Клоноване буття історії –
Невинні, прокляті і ті
Розіп’яті на крилах боїнга.

18.07.2014

Красивой женщины портрет
Закрыл собой слова и мысли,
Что из глубин столетий вышли,
Неся умам прозренья свет.
Улыбку ангела в губах
Лишь уголками предвещая
И ничего не обещая,
Открыла всё, что прячет страх.
Упрямо ищущий ответ
Кипит, сжигаем жаждой знанья,
И... остужает мысль желаньем
Красивой женщины портрет.(с)

Искренность.

Мне нравится смеяться и шутить
И нравится,когда другие шутят.
Мне нравится самой собою быть,
Не думая о том,что скажут люди.

Мне нравится о будущем мечтать,
Пусть тем мечтам не суждено свершиться,
Пусть это глупо-в облаках летать,
А я летаю!Каждый день.Как птица...

Мне нравится,когда не прячут слез,
Когда обид и боли не скрывают
И если плачется,то плакаться всерьез
Отравленные слезы не глотая.

Мне нравятся хорошие стихи
И люди,что не льстят и не лукавят,
Мне нравится любовь свою дарить
Тем,кто ее так мало получает.

Мне нравится и я хочу так жить!
Я буду верить в чудеса и в сказку,
Не надо меня "правилам"учить
Я лучше чувствую себя - без маски!
Оксана Аксютик