Безвременье - это время которого нет. Просто потому что никакие действия не возможны в силу неизвестности направления движения. Все что делается - не более чем поддержание жизнедеятельности.
И в такое время любое разрешение ситуации, даже по наихудшему сценарию является благом. Поскольку даже негатив задает направление и дает отмашку на дальнейшие действия...

Натрапила на просторах інтернету на отаку от картинку (повний розмір):

Те що критерії суперечливі і половина з них взагалі маячня це зрозуміло. Але цікаво:

Чому на стороні успішної людини намальована жінка, а на стороні неуспішної - чоловік?

На початку осені на блогах активно обговорювалась тема самогубства молодої студентської пари (одне з обговорень)
Зокрема висловлювалася думка:
Да будут прокляты политики, при которых рушиться страна и уходят из жизни талантливые дети...

Нещодавно мені на очі в новинах втрапила історія:
У Франції 22-річна мати трьох дітей вбила їх і наклала на себе руки. Цьому передувало самогубство її чоловіка.
Самовбивця залишила передсмертну записку, в якій повідомила, що не може жити без чоловіка. Її 24-річний чоловік, зварник по професії, відразу після появи у родині третьої дитини наклав на себе руки, оскільки вважав, що не зможе забезпечити сім’ю

І що, тут теж політики винні? Ніби ж у Франції не все так погано, в деяких питаннях помітно краще ніж у нас. В соціальній політиці так точно.І країна не руйнується нікуди...
Чи може таки накладають на себе руки ті люди які у будь-якій державі за будь-яких умов обиратимуть "найпростіший" спосіб вирішення проблем...

От щиро дивує мене категорія людей які вічно у всьому "розчаровуються" - в державі, в друзях, в житті.
Причому найбільше мене дивує їх постійне намагання всіх оточуючих втягти в своє розчарування і "пророчі" фрази "От побачиш, ти також розчаруєшся". А коли не розчаровуєшся (бо нема якби чого, від початку немає захмарних очікувань, що все буде на тарілочці з блакитною каємочкою) шиплять в кутку "Ще не час, прийде час і ти розчаруєшся" Таке враження що їм легше стає від думки про те що комусь теж щось може не вдатись і він нарешті через те розчарується в житті.
Хоча насправді все дуже просто - для того щоб розчаруватись треба спочатку "зачаруватись" - накрутити собі сподівань які більші за реальність. А якщо не домальовувати реальність і виходити з того в чому ти певний - з власних сил, вмінь і знань, то у чому власне розчаровуватись? У собі самому розчаруватись то вже психічний розлад. А те що не все відбувається як бажається - так це нормально. Встали, обтрусилися і пішли далі шукати варіанти здобути бажане.

З співтовариства домогосподарок перейшла на ЖЖ багатодітної мами і вже день не можу відірватись.
Дівчинці 26 років і у неї вже шестеро дітей. Але не це є дивиною, дивиною є те наскільки вона мудро і вміло впорядкувала життя своєї родини, скільки уваги приділяється розвитку дітей. Якби не те що вони в Москві живуть - подумала б що це я їх в метро бачила
І при цьому жодних закликів з серії "нам всі винні і повинні". Батько як я розумію заробляє достатньо щоб родина спокійно покривала всі потреби, але звісно не золоті гори. Єдине на що вони розраховують від держави - на деяку субсидію на купівлю житла.
Читаю і заздрю. Чесно. Сміливості, впевненості у своїх силах. Бо в глибині душі розумію що я так не ризикну.

Навіяно
Ніщо так не зберігає запахи як папір...

Товстелезний том О"Генрі пахне гірчицею і перцевим пластирем, липовим чаєм і малиновим варенням. А у глибших шарах його палітурки причаїлися запахи хлопчачої кімнати гуртожитка...

"Стара фортеця" пахне вогкістю і старим листям, а ще сушеними яблуками і травами...

Історії про ідеальних і не дуже дівчат графині де Сегюр пахнуть ненашою школою, такою яка досі розміщується в будівлі мерії з написами над дверима "Хлочики" і "Дівчатка"...

А найцікавіше пахне старе Євангеліє...Його букет 150 річної витримки майже неможливо розкласти на складові...тут і ладан, і миро, і гарь, і стара шкіра, і кислуватий запах сільського погребу, і солодкий запах соломи, і трохи нафталіну...

Могилы имеют свойство заростать очень быстро...пару месяцев после поминальных дней и уже бурьян в человеческий рост...
Когда могила двадцатилетней давности это не удивляет...горько когда приходишь на могилу которой пару лет, а она уже заросла...и вспоминаешь, что пару лет назад ты точно так же редко приходил в гости, но когда забываешь посещать живых это не так заметно...хотя наверняка бурьян тоже выростает...в душе...

У людини яка виросла в повній, щасливій родині з патріархальними засадами ніколи не виникатиме потім питань "А навіщо потрібен чоловік/дружина?"
Такі питання виникають лише тоді коли перед очима нема прикладу багаторічної любові, поваги і підтримки, коли дитина виросла без життєвих знань які може дати лише батько і без адекватної моделі чоловічо-жіночих взаємовідносин...
І це є одна з найвагоміших причин для створення родини...ІМХО

Зберігаю для себе бо підписалася б під кожним словом

1. Мир хочет, чтобы вы оставались тупыми. 
Чем вы тупее, тем вам проще продать продукты и услуги. Размер диагонали телевизора обратно пропорционален коэффициенту интеллекта.

2. Не надо слепо верить в образовательную систему. 
Учебная программа устарела в первый день начала вашего обучения. (Исключение – фундаментальные программы, но только в точных науках; вопрос применения фундаментальных знаний в обычной жизни остается открытым.) 

3. Читайте без остановки, читайте как можно больше. 
Вы никогда не знаете, когда вам пригодятся новые знания и концепции, но вы будете намного лучше подготовлены к жизненным неожиданностям. 

4. Научитесь общаться с окружающими. 
Избегать людей, считая их недостойными своего общения, – значит не найти клиентов, друзей или работу в дальнейшем. 

5. Быть застенчивым – это пустая трата времени.
Не давайте эмоциям рулить процессами принятия решений. 

6. Если вам что-то не нравится в отношениях с другим человеком, – в случае вашего разрыва это “что-то” и будет причиной. 

7. Как можно больше общайтесь с людьми старше себя.
Пытайтесь понять их систему ценностей, их кругозор и логические связи между обстановкой и принятыми решениями. 

8. Найдите людей, которыми можно восхищаться, и старайтесь их превзойти. 

9. Со временем люди становятся более консервативными.
Если хотите сделать рисковые вещи – делайте их, пока молодые. Я давно пришел к выводу, что реформаторство – это следствие отсутствия знаний, а не наличия фокуса. 

10. Не тратьте деньги на ерунду: скопите их на что-то серьезное (в т.ч. и свой стартап).
Это вас также научит тратить деньги и в бизнесе: с умом и ради цели. 

11. Выбирая между тратой денег на вещи или впечатления, выбирайте впечатления.
Радость от впечатлений и воспоминаний выше. 

12. После того, как вы научились экономить, научитесь зарабатывать. 

13. Научитесь программировать. 
Проще самому сделать прототип, нежели тратить время и деньги на то, чтобы его объяснить кому-то еще. Не хотите программировать – научитесь что-то  делать руками, чтобы можно было производить что-то полезное. 

14. Не набирайте лишний вес в молодости.
Это сократит вашу активную жизнь на 10-20 лет. 

15. Научитесь готовить еду.
Лучшее время для обдумывания чего-то – когда вы режете ингредиенты на салат или суп. 

16. Высыпайтесь ночью.
Недостаток сна сильно влияет на качество принятия решений. 

17. Записывайте свои дела.
Памяти недостаточно, какой бы фантастической она ни была. 

18. Имейте большую мечту.
Быть гибким отлично, но без мечты это может превратиться в бег по кругу. 

19. Станьте специалистом своего дела перед тем, как менять сферу деятельности.
Тут дело и в правиле 10000 часов, и в том, что хороший  генералист должен в прошлом быть хорошим специалистом. 

20. Не старайтесь исправить людей.
Ищите тех, кто еще не испорчен. 

Бонус: 
Учите 2-3 иностранных языка. Знание языка также дает понимание культуры и понимание разнообразных точек зрения и ценностей.
Учитесь культурно разговаривать и писать без ошибок. Умение говорить складно и по делу пригодится тогда, когда вы будете доносить точку зрения компании потребителям, а также управлять людьми.
Научитесь  этично конкурировать в нужных вам областях жизни. Жизнь – очень  конкурентная штука, и неумение конкурировать снижает ваши шансы на изменение своего положения или социального статуса.

(с)тырено

Вже з місяць мене не полишає відчуття нереальності того що відбувається...весь час муляє думка що щось тут не так, щось порушилось у звичному плині життя. Як завжди в моєму житті все вирішилось протягом кількох тижнів. Не знаю чи це доля чи характер, але так було завжди...я тягну-тягну, а потім за місяць роблю те на що у інших пішло 2-3...
Нє, насправді все абсолютно реально - на столі лежить свіженький, щойно з типографії Атестаційний вісник з повідомленням про мій захист, поруч стос конвертів з авторефератами для завтрашньої розсилки...А я дивлюсь на титульний лист і ніяк не осягну що це моє ім"я і моя робота...і що максимум за два місяці це все закінчиться і я таки зможу приступити до чималенького списку "Я це зроблю після захисту дисертації"...
Мабуть це мене і лякає, у мене таке враження що я розучилась жити просто так, коли вільний час це просто вільний час який ти можеш витратити на будь-що. Останні років десять я точно не знала що це таке...Нє, я звісно розважалась, відпочивала, подорожувала, але у мене ніколи не поставало питання "що я робитиму завтра"...Я закінчувала школу, вступала у вуз, вчилась, писала бакалаврську, магістерську, дисертацію...і завжди були речі які я відкладала на потім. А тепер це "потім" підійшло впритул і чогось мене налякало...