Незримі крила знов несуть мене увись. Огляну землю рідну із висот пташиних. Там, де небесні ріки розлилИсь, Є наших мрій і задумів країна. Щоночі із бажань таємних зорепад, Крилаті душі в снах натхнення там черпають. Є галерея щастя і кохання сад. Тут світлі Ангели земні серця єднають. Немає часу у країні тій. З’єдналось в ній минуле і майбутнє. Вмістилась вічність у миттєвості одній. Там злість і заздрощі земні відсутні. На нижчій схОдинці – засмічений ...

Читати далі...