Максим Рильський ,"Бодлер" 1920 р. В раю блаженних мук, де на тонких стеблинах ростуть, звиваються химерні квіти зла, подібні до очей жіночих і звіриних,- в пекельному раю душа його жила. Лякати буржуа, назватись людоїдом, що хтів би скоштувать малесеньких дітей; впиватися гірким, самотнім, тонким медом нездійснених бажань и неживих ідей,- и бачити в вині безстидної таверни Вино Причастія, єдину кров Христа... Хіба таке життя, потворне і химерне, не зветься: красота? В краю...

Читати далі...

Максим Рильський, "Ніцше", 1922 р. Змію, людину, сонце та орла благословив він у високих горах: премудрість, світло, серце, міць крила- для бурь, для щастя, для висот прозорих. Безумієм чоло оповила йому гадюка; терни мислів хворих людина непомітно принесла; орел упав на землю, в тлін і порох. І він до сонця руки підійняв, але воно сміялося зрадливо,- и на устах мовчання він поклав. Чужий любові и далекий гніву, по сходах таємничих він зійшов, де мертвий гнів і нежива любов...

Читати далі...

Максим Рильський, "Шекспір" 1920 р. Блукав я сам у браконьєрськім строї в гаях зелених Анелії старої, а вколо, в затуманеній далі проходили блазні і королі. Присівши на пеньку, серед поляни, я розглядав видовисько туманне, і рисами тонкими рисував- і людям вічне у хвилинном дав. Актор, п`яниця, мрійник і мисливий, любив я слів непереможні зливи, кохання, муки, ревнощі и гнів, характери із криці і шовків. И я в наряде браконьера было в лесах зелёных старой Англии бродил, а...

Читати далі...