Кожний том має на своїй обкладинці конкретного персонажа і кожному персонажу відповідає вірш. 1 том, Куросаки Ичиго То, что не имеет формы, Внушает нам страх. 2 том, Кучики Рукия Надежда остается с человеком, Поскольку глаз его не может видеть смерть. 3 том, Иное Орихиме А если бы я стала вдруг дождем, Смогла бы я навечно слиться С другого человека сердцем так, Как дождь в своем паденье Соединяет небеса и землю? 4 том, Исида Юрю Мы...

Читати далі...

Мене турбує незупинний Демон, вирує поруч ніби вітерець, легені повнить прабажанням темним- і зпопеляє груди нанівець, бува, мистецьких уподо`бань ведлє ся набува жіночих ласих форм, до уст моїх влива нечисті ме`ди, мовляв, зілля` від лицарских хвороб, веде мене подаль у степ від Бога, жене бранця` небитою дорогой, де думи сі`рі заюрмились роєм, кида мені у несміливі очі брудні бинти з кров'янкою і гноєм й знаряддя тепле, те, що тіло точить. переклад з французської Терджимана Киримли

Нечистий сніг по даху долу збіг... Червоний перст торкає чо`ло тво`є; В покої мерзлім- зерна синьольоду, вони дзеркалять личка молодих... Важкою штукой череп розтрощить, згадать ману у зернві синьольоду, застиглий сміх у пащеках урода; вечірній шал у задусі гвоздик. переклад з німецької Терджимана Киримли

[Приєднана картинка] Лист золотой сменил зелень деревьев, Яркий багрянец шуршит под ногами, С летом ушли яркий смех и веселье, С грустью торжественно солнце над нами. То не весна с бирюзою закатов, То и не лето с прибоя волной, Осень здесь шествует, хладом объята, Сон, белый сон, принеся за собой. Здесь, посреди сизых дымо’к закатов, Где воздух горькой волной напоен, Взгляды, мелькнув, вдруг застыли внезапно, Миг затянулся, как призрачный...

Читати далі...

Снова вечер в окошко стучится, И дрожит, багровея закат; В этот день уж ничто не случится, Скроет пламя задумчивый сад. День прошел, сон прошел, льется лето, Ускользают сквозь пальцы года, Что грядет? – я не знаю ответа, И не знаю идти мне куда. Раздорожье и вечер в окошке, Не подскажет звезда жизни путь; Я на ощупь бреду понемножку, Где смогу расцвести, иль уснуть. Т.Е.С. 31.07.08

Знаешь, сон – приют молчанья, Он как дождь с тобой грустит, Будто в зеркале хрустально Тенью боль как явь скользит. Ручейком звеня, неслышно Слово льется здесь и там, И прощеньем память дышит, Гордость уронив к ногам. Где-то в зеркале запретном Ты увидишь явь без снов, В ней цветет любовью лето! Память ранит больше слов. Т.Е.С. 31.07.08

У меня в душе ненастье. Крик над бездной полон боли, Только тьма – не свет, не счастье : Я с своей судьбою в ссоре. Помню я, заснув однажды Жизни путь иного плана Начертать смогла, и каждый Шаг мой – свет (печаль обмана). И надежда окрылила : Может очень попросить бы, И создать вселенной диво: Сон на явь оборотить бы. Невозможное возможно, Жизнь и сон – игра материй; Крик над бездной не...

Читати далі...

… за пол - года до разлуки… У сні моєму зорі сяють, Неначе знову нас стрічають. Розлука лезом серце крає, А мрії тануть у ночі. Неначе усмішки світання, Неначе промені востаннє Сльозами обіллють кохання, Змивають слід в моїй душі. Т.Е.С. лист.05

Іван Іванов зарізав Петрова Був Іван лейтенантом, тепер капітан. Родина помститься тепер за Петрова Син Петрова – сержант, а брат –генерал. В капітана Івана влучила куля Снайпер Петров отримав медаль Рід Іванових прокляв Петрових Івановим Петрових вбивати не жаль. 10 скальпів зняв з Іванових І 10 з Петрових Степанов Степан Степанов Степан - найдобріша людина Але виріс в окопах і миру не знав. Семенов Семен зарізав Степана Був Семен лейтенантом тепер...

Читати далі...

Ми у небі вічнім Роїлися, Душі, легше світла Летючого, Та одного разу Спустилися, В пошуках свого Неминучого. Та земля, то зовсім Не килими, Нас на неї боляче Кинуло, І ціна тепер нам Один п’ятак, І назад, на небо, Немає як. Ніби ми були Не ворожими, Ніби ми були Чисті в задумах, Та тепер гріхи Тільки множимо На своїх життєвих Екзаменах.05.04.2016